Переїзд....
В черговий раз задумуюся з приводу того, щоб поїхати з Запоріжжя. просто не бачу себе більше в цьому місті. Я пропрацювала в двох дуже гарних виданнях, і останнє, нажаль, закрилося за певних обставин.
в рідному Запоріжжі я отримала дуже гарний досвід і в роботі, і в житті взагалі, знайшла дуже гарних людей, які назавжди залишаться в моєму серці. але мені здається, що тут я вже свою місію виконала, і більше мені робити тут немає чого.
вже дуже давно мрію переїхати на Захід України. раніше постійно щось зупиняло, в останній час - не хотіла їхати, коли мама постійно у відрядженнях, не хотіла, щоб тато залишався сам. та й племінник в мене дуже маленький, хотілося бачити, як він буде зростати, робити перші кроки... а от з початку року буду, все ж таки, шукати варіанти переїзду до Львова.
для кожного з нас дуже важливе питання самореалізації. зараз я не бачу місця, де б я працювала із задоволенням у Запоріжжі, віддавала б йому всю себе та жила роботою. хоч частково. бо тут якось мало повітря наче.. та й політика дістала, скрізь ці регіонали, всі проросійсько налаштовані. втомилася. та й нецікаво вже.
от якщо б переїхати на Захід України, там точно можна було б знайти щось до душі. дуже люблю Львів, але й думаю з приводу Тернополя, звідки в мене коріння. дуже подобається Луцьк. Івано-Франківськ теж по-своєму дивовижний та надзвичайний... але головне, що там все інакше. і мені здається, що там я б знайшла своє місце. на відміну від мого рідного, але вже такого чужого Запоріжжя...
Не хочу їхати від рідних, і в реузльтати бачити їх раз на декілька місяців, але, думаю, це все ж таки вірне рішення. тим паче, якщо обмірковую цей варіант вже так довго...
в рідному Запоріжжі я отримала дуже гарний досвід і в роботі, і в житті взагалі, знайшла дуже гарних людей, які назавжди залишаться в моєму серці. але мені здається, що тут я вже свою місію виконала, і більше мені робити тут немає чого.
вже дуже давно мрію переїхати на Захід України. раніше постійно щось зупиняло, в останній час - не хотіла їхати, коли мама постійно у відрядженнях, не хотіла, щоб тато залишався сам. та й племінник в мене дуже маленький, хотілося бачити, як він буде зростати, робити перші кроки... а от з початку року буду, все ж таки, шукати варіанти переїзду до Львова.
для кожного з нас дуже важливе питання самореалізації. зараз я не бачу місця, де б я працювала із задоволенням у Запоріжжі, віддавала б йому всю себе та жила роботою. хоч частково. бо тут якось мало повітря наче.. та й політика дістала, скрізь ці регіонали, всі проросійсько налаштовані. втомилася. та й нецікаво вже.
от якщо б переїхати на Захід України, там точно можна було б знайти щось до душі. дуже люблю Львів, але й думаю з приводу Тернополя, звідки в мене коріння. дуже подобається Луцьк. Івано-Франківськ теж по-своєму дивовижний та надзвичайний... але головне, що там все інакше. і мені здається, що там я б знайшла своє місце. на відміну від мого рідного, але вже такого чужого Запоріжжя...
Не хочу їхати від рідних, і в реузльтати бачити їх раз на декілька місяців, але, думаю, це все ж таки вірне рішення. тим паче, якщо обмірковую цей варіант вже так довго...