казковий день, або листи до сістри
знаєш, сістра, що треба, щоб прожити казковий день? як виявилося, мені дуже мало треба. спочатку треба казково уїстися конячком. казково, це коли ти починаєш уїдатися в місці, де можна і без конячку. бо в тролейбусах я завжди літаю і завжди в раю, а потім спілкуюся з білими браттями. я обрала складний шлях до казковості, бо почала уїдатися конячком в тролейбусі. потім тягла всіх до всіх, а по дорозі мене наздогнав конячок з тролейбусу, а я познайомила його з новим конячком з супермаркету. в такі моменти лише хочеться спитати: люди, радниє мої, чому ви мене не зупинили, бо я ж вважаю вас раднимі і чекаю, що іноді ви мене зупините. (вибач, сістра, в цьому місці я маю звернутися не до тебе) радной, дякую, що довіз до під`їзду, бо я б своїми чотирма не доповзла :)) наступний день мав зникнути з моєї біографії назавжди, але не зробив цього. сон алкоголіка крєпок, но нєдолог. тому о 8 ранку я прокинулася в абсолютно порожній квартирі і подумала: (а це єдине, що я могла зробити, бо руховий апарат у мене не працював) яке ж щастя випало: літо прийшло, батьки на дачі, порожня квартира, інтернет вирубили, холодильник порожній і ще багато усілякого подумала. а, я ж про казковість. після усієї кількості думок, я заварила собі 148 літрів зеленого чаю і до 10 вечора не вилазячи з ліжка дивилася фільми. а потім заснула. а тепер прийшла на роботу і мене розпирає від казковості.