я не дурочка, я - червоний капелюшок, або листи до сістри
знаєте, сістра, ніколи не зациклювалася на кольорах. просто люблю всяке природне і яскраве світіння від одягу. і червоне маю, і блакитне, і зелене, і синє. а тут прикупила собі восени помаранчеве вельветове пальто, ну ви бачили, і светра маю такого помаранчевого, правда, з блакитними і білими вставками, але то не важливо. ще зайшла на базарчик і придбала помаранчеві шнурівки, ну бо ж пальто помаранчеве. а ще маю такі вельветові брунатно-оливкові брючки в тон. а мартінси чорні, між іншим, до цих чорних мартінсів я ношу чорний шалик і чорні перчатки, а до брунатно-оливкових брючок у мене рюкзак оливковий, дербі. а, я ж ще напередодні виборів пофарбувалася на апельсинову зебру і забігла така о 19:30 голосувати, а там дільниця порожня, сидять тьотушки і споглядачи стоять, багато всіх, тільки виборців ніяких немає, і всі хто є, мене так поглядом від дверей до кабінки провели, а потім до дверей знову. я вийшла і відчула, що вони про мене щось недобре подумали.
а взагалі, сістра, я про інше хотіла вам розказати, заходжу якось днями в пузату хату пообідати і беру свій класичний набір: тушковану капусту з томатом і котлету по-київські з каррі, потім беру житні сухарики і сік яблучний, а потім мені страх як захотілося грибів, йду по гриби, а там опеньки, маленькі такі, гарнюні. взяла я то все на тацю, розрахувалася і йду собі на другий поверх, проходжу повз вікно, бачу, а я там віддзеркалююсь. і знаєте шо? не знаєте! я там віддзеркалююся з помаранчевими смужками на голові, у помаранчевому пальті, з кишені якого стирчить помаранчевий чохол для телефону, у помаранчевому светрі, а на таці у мене їжа помаранчева. і замість того, щоб подумати про себе те, що в таких випадках треба нарешті про себе подумати, я кажу собі: "чйорт, як же я навесні у зелений пофарбуюся, це ж шкідливо".
а взагалі, сістра, я про інше хотіла вам розказати, заходжу якось днями в пузату хату пообідати і беру свій класичний набір: тушковану капусту з томатом і котлету по-київські з каррі, потім беру житні сухарики і сік яблучний, а потім мені страх як захотілося грибів, йду по гриби, а там опеньки, маленькі такі, гарнюні. взяла я то все на тацю, розрахувалася і йду собі на другий поверх, проходжу повз вікно, бачу, а я там віддзеркалююсь. і знаєте шо? не знаєте! я там віддзеркалююся з помаранчевими смужками на голові, у помаранчевому пальті, з кишені якого стирчить помаранчевий чохол для телефону, у помаранчевому светрі, а на таці у мене їжа помаранчева. і замість того, щоб подумати про себе те, що в таких випадках треба нарешті про себе подумати, я кажу собі: "чйорт, як же я навесні у зелений пофарбуюся, це ж шкідливо".