Вірніше, твки забули=(, але вчасно телефон нагадав. З нашою великою мандрівкою до батьків на Західну Україну, ніччю в поїзді з малим, а потім ще годиною їзди в маршрутці, про все на світі можна забути). І хоча нам з чоловіком не вдалося якось поособливому удовох відсвяткувати цей день, сподіваюся, що цього місяця ми все таки надолужимо і влаштуємо собі побачення=))).
5 років... аж не віриться. Дякую, коханий, за неймовірно щасливі роки!
А тепер ми такі=)