Таеквон-до: відкритий урок, форма і турнір
Декілька тижнів тому у Поліни на таеквон-до був відкритий урок. На ньому діти демонстрували батькам, чому навчилися за час тренувань, та отримували свою першу форму.
Зрозуміло, що форму оплачували батьки. Але для більшої важливості моменту тренер влаштував "атестацію" - форму не просто отримали, її заслужили плінною працею :)
Тренер викликав 3-4 дитини, давав завдання, опитував, яка стійка чи який удар як називаються, від чого і для чого використовуються, діти мали відповідати та демонструвати - в цьому полягала і атестація їхніх вмінь, і демонстрація перед батьками не в купі. Після чого він по черзі та під оплески видав всім форму.
З "плінною працею", насправді, не все просто. Зі своїх спостережень можу сказати, що дівчата стараються краще. Сумлінніше. І поки що у них краще виходить. Але їм не вистачає різкості та сили. Логічно. Хлопці, в свою чергу, стараються менше, ніж могли б. Багато енергії та сил у них іде на вихваляння, забавки, петушіння та подібні зайві речі. Мабудь це такий вік :) Отже, впевнена, що їх результати були б кращими, аби трохи більше зосередженості - як у дівчат.
Минулої суботи відбулася ще одна подія - Поліна взяла участь у своєму першому турнірі з теквандо (або таеквон-до, як пишуть "вони"). Хто піде за вказаним у тексті посиланням, має змогу знайти у тій статті на одній із світлин наше чадо. Дрібненько, та все ж... ;-)
Але переживати нема через що - Поля, як і інші "малюки" з її групи, була лише масовкою та глядачем :) Проте я дуже рада, що ми там побували - побачили, як все це відбувається, поспостерігали за такими ж малими дітьми, як наша доня, але які раніше прийшли у цей спорт і вже беруть участь у змаганнях та отримують нагороди. В будь-якому разі, тренер сказав, що з нового року наші діти теж почнуть потроху брати участь у змаганнях не лише, як глядачі та група підтримки, тому готуймося! :) А для підготовки необхідно ще придбати: шолом, фути, перчатки, капи. Задоволення, скажу вам, не з дешевих.
Приємний момент, який я бачу в Поліні на фоні теквандо: досі жодного разу вона не сказала, що їй набридло, що вона не хоче, що їй там нецікаво чи щось подібне. Раніше, відвідуючи будь-які заняття, якими б цікавими та улюбленими вони не були, вона час від часу видавала нам своє "фє". Частіше це відбувалось через місяць-два після початку (щось нове перестало бути новим) або коли надворі тепло і хочеться гуляти, а не займатись. З теквандо цього поки що не сталося і я гадаю - з двох причин: 1) Поля підросла, 2) у них реально класний тренер :)
Звісно, готуючи цей запис, я не забула зробити невеликий мувік - так веселіше :)
Зрозуміло, що форму оплачували батьки. Але для більшої важливості моменту тренер влаштував "атестацію" - форму не просто отримали, її заслужили плінною працею :)
Тренер викликав 3-4 дитини, давав завдання, опитував, яка стійка чи який удар як називаються, від чого і для чого використовуються, діти мали відповідати та демонструвати - в цьому полягала і атестація їхніх вмінь, і демонстрація перед батьками не в купі. Після чого він по черзі та під оплески видав всім форму.
З "плінною працею", насправді, не все просто. Зі своїх спостережень можу сказати, що дівчата стараються краще. Сумлінніше. І поки що у них краще виходить. Але їм не вистачає різкості та сили. Логічно. Хлопці, в свою чергу, стараються менше, ніж могли б. Багато енергії та сил у них іде на вихваляння, забавки, петушіння та подібні зайві речі. Мабудь це такий вік :) Отже, впевнена, що їх результати були б кращими, аби трохи більше зосередженості - як у дівчат.
Минулої суботи відбулася ще одна подія - Поліна взяла участь у своєму першому турнірі з теквандо (або таеквон-до, як пишуть "вони"). Хто піде за вказаним у тексті посиланням, має змогу знайти у тій статті на одній із світлин наше чадо. Дрібненько, та все ж... ;-)
Але переживати нема через що - Поля, як і інші "малюки" з її групи, була лише масовкою та глядачем :) Проте я дуже рада, що ми там побували - побачили, як все це відбувається, поспостерігали за такими ж малими дітьми, як наша доня, але які раніше прийшли у цей спорт і вже беруть участь у змаганнях та отримують нагороди. В будь-якому разі, тренер сказав, що з нового року наші діти теж почнуть потроху брати участь у змаганнях не лише, як глядачі та група підтримки, тому готуймося! :) А для підготовки необхідно ще придбати: шолом, фути, перчатки, капи. Задоволення, скажу вам, не з дешевих.
Приємний момент, який я бачу в Поліні на фоні теквандо: досі жодного разу вона не сказала, що їй набридло, що вона не хоче, що їй там нецікаво чи щось подібне. Раніше, відвідуючи будь-які заняття, якими б цікавими та улюбленими вони не були, вона час від часу видавала нам своє "фє". Частіше це відбувалось через місяць-два після початку (щось нове перестало бути новим) або коли надворі тепло і хочеться гуляти, а не займатись. З теквандо цього поки що не сталося і я гадаю - з двох причин: 1) Поля підросла, 2) у них реально класний тренер :)
Звісно, готуючи цей запис, я не забула зробити невеликий мувік - так веселіше :)
Click to view