Однокласниця Стєша
Для мене Полінкіне 1 вересня було прикрашене ще однією приємною новиною: разом з Поліною у 1-й клас (у Полін 1-й клас, у її гімназію "Прем`єр) пішла її одногрупниця з садочку Стефанія.
Поля і Стєша
Не можна сказати, що дівчата були великими подружками. Радше приятельками: ставились одна до одної приязно, іноді разом грали, але у кожної була своя інша або інші подружки.
Стєша, як і Поліна, проходила співбесіду до Гімназії східних мов. І, як і Поліна, набрала недостатню кількість балів. Їй взагалі сказали: "рано, походіть ще в садок". Але батькам Стєши це зовсім не підходило. По-перше, садок - це вже минулий етап. Випуск поставив крапку. По-друге, старша на рік сестра Стєши вже відходила перший клас у Гімназії східних мов і їй там дуже подобалось. Свєта (мама Стєши) дуже сподівалась, що обидві доньки ходитимуть до цієї гімназії і їй нарешті не треба буде зранку їх розвозити по різних закладах, а ввечері з різних закладів забирати та розвозити по різних гуртках. Але менша донька не пройшла за конкурсом, а директорка гімназії не воліла робити жодних поступок будь-кому. Єдине, що вона запропонувала, це походити рік до нульовки. Проте станом на кінець серпня нульовку ще не запустили, а навчальний рік мав от-от починатись. Людям треба було приймати рішення: знову йти до садка, йти до іншої школи, сидіти рік вдома (а Свєта планувала повернутись на роботу) та ходити на підготовку до школи, очікувати на відкриття нульовки в гімназії...
Особисто я зі Свєтою роззнайомилась лише коли ми готувались до випускного в садочку. Саме вона була найбільш активною мамою, яка все організовувала (за що я особисто їй дуже вдячна). Вона виявилась одночасно і хорошим організатором, і відповідальною людиною, і просто приємною жінкою. Ми разом ходили подавати заяви на проходження дітей співбесіди в Гімназії східних мов. Разом стояли там у чергах. Вона ж дала нам перелік запитань, які можуть задавати на співбесіді. Потім ми разом переживали, що наші дівчата не пройшли. На випускному ми ділились планами щодо наступного навчального року. Вона пожалілась, що перед ними складний вибір, а я похизувалась, що Поля вступила до приватної гімназії "Прем`єр" при Академії Наук. Мабудь, то було перше зернятко... ;-)
Під кінець серпня ми знову спілкувались зі Светланою щодо "дитячих" планів на майбутнє і я знову розповіла їй, яка рада, що ми вчасно визначились зі школою і зараз просто готуємось до 1 вересня. Можливо, це було друге зернятко? ;-) Через декілька днів, 28-го чи 29-го серпня, вона мені зателефонувала і повідомила приємну новину: Стєша іде вчитись у Гімназію "Прем`єр" в Полін 1-й клас :)
Поліна дуже зраділа цій новині :) Я зраділа цій новині. Навіть Саша зрадів цій новині! З двох причин: 1 - Саша знайомий з татом Стєши (Владиславом) ще з досадочкових часів. Випадково. Але факт :) Вони обоє любителі покера :) Таке собі співпадіння. 2 - Тепер у нас є добре знайомі сусіди, з якими ми можемо по черзі возити дітей до школи та забирати додому. А це неабияка зручна обставина. Тим більше, що Стєша живе саме в нашому мікрорайоні (на "Сахаліні", як його називають). Тобто не десь біля садочку, не на Академмістечку, не в Коцюбинському чи Ірпіні, а в 3-х хвилинах пішки. Ми щасливчики ;-)
Про те, що дівчатам вдвох адаптуватись в школі, в новому колективі значно легше, я взагалі мовчу. Вони навіть спільного друга - хлопчика Ваню - вже знайшли :)
Ось вони втрьох: Стєша, Поля, Ваня :)
До речі, Свєта вже двічі забирала Поліну додому, а один раз підвозила мене до школи. А на минулих вихідних у них зламалась машина, і цього тижня Саша кожного ранку відвозив Стєшу разом з Поліною до школи. Так що поки що у нас все виходить :)
Поля і Стєша
Не можна сказати, що дівчата були великими подружками. Радше приятельками: ставились одна до одної приязно, іноді разом грали, але у кожної була своя інша або інші подружки.
Стєша, як і Поліна, проходила співбесіду до Гімназії східних мов. І, як і Поліна, набрала недостатню кількість балів. Їй взагалі сказали: "рано, походіть ще в садок". Але батькам Стєши це зовсім не підходило. По-перше, садок - це вже минулий етап. Випуск поставив крапку. По-друге, старша на рік сестра Стєши вже відходила перший клас у Гімназії східних мов і їй там дуже подобалось. Свєта (мама Стєши) дуже сподівалась, що обидві доньки ходитимуть до цієї гімназії і їй нарешті не треба буде зранку їх розвозити по різних закладах, а ввечері з різних закладів забирати та розвозити по різних гуртках. Але менша донька не пройшла за конкурсом, а директорка гімназії не воліла робити жодних поступок будь-кому. Єдине, що вона запропонувала, це походити рік до нульовки. Проте станом на кінець серпня нульовку ще не запустили, а навчальний рік мав от-от починатись. Людям треба було приймати рішення: знову йти до садка, йти до іншої школи, сидіти рік вдома (а Свєта планувала повернутись на роботу) та ходити на підготовку до школи, очікувати на відкриття нульовки в гімназії...
Особисто я зі Свєтою роззнайомилась лише коли ми готувались до випускного в садочку. Саме вона була найбільш активною мамою, яка все організовувала (за що я особисто їй дуже вдячна). Вона виявилась одночасно і хорошим організатором, і відповідальною людиною, і просто приємною жінкою. Ми разом ходили подавати заяви на проходження дітей співбесіди в Гімназії східних мов. Разом стояли там у чергах. Вона ж дала нам перелік запитань, які можуть задавати на співбесіді. Потім ми разом переживали, що наші дівчата не пройшли. На випускному ми ділились планами щодо наступного навчального року. Вона пожалілась, що перед ними складний вибір, а я похизувалась, що Поля вступила до приватної гімназії "Прем`єр" при Академії Наук. Мабудь, то було перше зернятко... ;-)
Під кінець серпня ми знову спілкувались зі Светланою щодо "дитячих" планів на майбутнє і я знову розповіла їй, яка рада, що ми вчасно визначились зі школою і зараз просто готуємось до 1 вересня. Можливо, це було друге зернятко? ;-) Через декілька днів, 28-го чи 29-го серпня, вона мені зателефонувала і повідомила приємну новину: Стєша іде вчитись у Гімназію "Прем`єр" в Полін 1-й клас :)
Поліна дуже зраділа цій новині :) Я зраділа цій новині. Навіть Саша зрадів цій новині! З двох причин: 1 - Саша знайомий з татом Стєши (Владиславом) ще з досадочкових часів. Випадково. Але факт :) Вони обоє любителі покера :) Таке собі співпадіння. 2 - Тепер у нас є добре знайомі сусіди, з якими ми можемо по черзі возити дітей до школи та забирати додому. А це неабияка зручна обставина. Тим більше, що Стєша живе саме в нашому мікрорайоні (на "Сахаліні", як його називають). Тобто не десь біля садочку, не на Академмістечку, не в Коцюбинському чи Ірпіні, а в 3-х хвилинах пішки. Ми щасливчики ;-)
Про те, що дівчатам вдвох адаптуватись в школі, в новому колективі значно легше, я взагалі мовчу. Вони навіть спільного друга - хлопчика Ваню - вже знайшли :)
Ось вони втрьох: Стєша, Поля, Ваня :)
До речі, Свєта вже двічі забирала Поліну додому, а один раз підвозила мене до школи. А на минулих вихідних у них зламалась машина, і цього тижня Саша кожного ранку відвозив Стєшу разом з Поліною до школи. Так що поки що у нас все виходить :)