Перші змагання з плавання
Сьогодні Поля взяла участь у перших своїх змаганнях з плавання. І, мабудь, у перших офіційних змаганнях взагалі в своєму житті :)
Як я зрозуміла, змагання в нашому басейні за звичай оголошуються для дітей шкільного віку. Дошкільнятам влаштовують відкриті уроки, на яких батьки можуть побачити, чому навчили їх дітей і за що ті платять гроші. В Поліній групі такий відкритий урок був як раз у лютому, коли Поліна хворіла вітрянкою і, відповідно, урок цей ми пропустили. Крім того, також взимку, здається 19 грудня, на Святого Миколая, проводились зимові змагання, в яких Полі пропонували взяти участь. Хоча тоді, мабудь, участь брали всі підряд, навіть діти, які тільки почали займатись і взагалі ще майже не плавають). Але нам довелось вибирати між участю в новорічно-миколаївському районному концерті, де Поля співала і танцювала разом зі своєю садочковою групою, та цими змаганнями. І ми обрали концерт. А потім мами інших дітей сказали, що ми правильно зробили, бо ті змагання для наших малят (і їх батьків) були аж зовсім не цікавими.
На цей раз всіх підряд не запрошували. Серед знайомої малечі я помітила десь 2-3 дівчинки Поліного віку. Всього дівчат "нашої" категорії, тобто 2009-2008 р.н. (2010-й плив з ними), було десь 30-35. Поліну тренерка запросила особисто ;-) Мабуть, як дуже активну, бо ми частенько ходимо в басейн не за графіком (по вихідних), а зі старшою групою у робочі дні. Ми так відпрацьовуємо пропуски. Хоча відпрацювань у нас виходить якось більше, ніж пропусків, бо Поліна в басейн аж пищить як любить ходити: і з садочка мама тоді забирає до сну (а це страшенно круто!!!), і поплавати зайвий раз дають, і тренерка стала частіше їм 5/10-хвилинки "вільного" часу давати. І, зрештою, у Полі вже значно краще все виходить. А чим краще виходить, тим більше бажання чимось займатись :) Крім того, тренерка мені вже декілька разів хвалила Полю за товаристськість і контактність: "Є діти, які і до своєї групи не одразу звикають, а як у чужу потрапляють, так такі тихенькі, дисципліновані. А Поліна ваша - жабка! Любить у воді пустувати. І в яку групу не прийде, одразу з кимось вже дружить, разом грає, все тренування базікає, наче у свою групу прийшла" :)
Отже, схотілося нам в середу цього тижня відвідати басейн - я передбачала, що ми прогуляємо суботнє тренування, і запропонувала не відкладати відпрацюання на п`ятницю, бо у п`ятницю (тобто сьогодні) мав бути (і був) відкритий урок на акторській майстерності. Тож щоб не ліпити все в кучу, я запропонувала Полі відвідати басейн у середу. Звісно дитина погодилась :) А після тренування тренерка підійшла до мене і сказала, що Поля запрошена взяти участь у змаганнях у п`ятницю :) "Пропливе гарненько на спинці 1 басейн (25 м), отримає подарунок і гайда додому".
Звісно, я була страшенно рада, бо нарешті мала нагоду побачити Полінкіні досягнення в дії. І басейн теж, бо його я бачила лише через шпарину у дверях - батьків туди пускають лише під час відкритих уроків і змагань.
Людей було багато - і дітей, і батьків. Спочатку запустили змагатися дівчат. Відповідно подивитись це діло запустили тільки батьків дівчат. Бо всі одразу не вміщаються. І взагалі місць для глядачів там немає, басейн маленький. Один з тренерів пояснив "спортсменкам" правила: пливуть по 4 особи, 1 басейн, тобто 25 метрів (50 - то старші діти), вільним стилем, перший свисток - приготуватися (ті, що пливуть на спині, - стрибають у воду і займають позицію для старту), другий - стрибають ті, що не на спині, і всі пливуть.
Перед змаганнями видали папірці, куди треба було вписати ім`я і прізвище дитини, що змагається, - по роках. По цих папірцях дітей викликали на старт. Я записала Поліну першою (у папірець 2009 року), бо у мене була своя ручка (яка там зрештою і залишилася), а інші вже записувались за мною (моєю ж ручкою).
Першою записала - першою її і викликали. З одного боку, добре, бо вона там не стояла і не чекала. І я не стояла і не чекала, нервуючи, як сто слонів перед мишею. А з іншого, - Поля була в таких умовах вперше, не все знала і, хоч дітям все пояснили, вона зробила дві істотні помилки, на які, насправді, начхати, але вони вплинули на результат: 1) вона після першого свистка не стрибнула у воду, а лише сіла на край, а стрибнула після другого, разом з іншими, які пливли на животі і відповідно отримали перед нею перевагу; 2) вона пливла, як солдатик, не використовуючи руки, хоча тренерка їй сказала "плисти з ручками". У них там, виявляється, є різні вправи: плисти без рук, плисти з дощечкою, плисти з руками... Доки я не знала, що вона мала використовувати руки, мені здавалось, що вона пливла просто прекрасно: і швидко, і дійсно красиво. Але тренерка сказала, що з руками Поліна пливе ще краще :)
Час, скільки Поля пливла свою першу дистанцію - 25 мертів, - я не засікала, бо сподівалась, що результати нам скажуть. Можливо їх потім вивісять - подивимось. Але я знімала відео, і воно допомогло мені встановити істину - 50 секунд :)
Одна Полінкіна знайома з минулорічних танців, дівчинка того ж віку, яка ходить до басейну вже другий рік (а не перший, як Поля), пропливла цю ж дистанцію на цих же змаганнях за 55 секунд, а взимку, за словами її мами, - за півтори хвилини. Тобто Поля крута :) Хоча це не кращий результат серед всіх дівчат 2009 року, які сьогодні змагались, і, на жаль, не другий, і не третій... Але дивно було б на це сподіватись, ставлячи Полінку поряд з на рік-півтора старшими дівчатами.
Нервувала я страшно. Я не могла повірити, що Поля дійсно вже може без проблем проплити 25 метрів на спині, без нарукавників, без дощечки, без нічого. І при цьому не розважатись - тут пливу, тут відпочиваю, а ЗМАГАТИСЬ, тобто ще й намагатись плисти якомога швидше. Я нервувала, щоб Поля між середою і п`ятницею не захворіла. Щоб нічого не сталось і нам не довелось ці змагання знову відміняти... Я так нервувала, що половину фотографій зробила розмазаними (руки тряслись), а відео - наче на коні скакала, коли знімала :) Я так перенервувала, що коли після змагань відвела Полю на бісероплетіння, сама ледве дочалапала додому - наче мене каток переїхав :) Аж самій смішно - хіба можна так нервувати?!
Нагороджували лише 1, 2 та 3-є місця - видавали грамоти й медалі. А потім всім без винятку учасникам роздали по морозиву - це був неабиякий втішний приз, бо засмучених дітей було багато, деяки плакали. Поля, глядячи на них, теж збиралась поплакунять. І поки не видали морозиво, мені довелось дитинку трошки повтішала, розказуючи, що її не нагородили не тому, що вона погано пропливла, а тому що розглядались результати лише 2008-го та 2009-го років (що є правдою), а вона - 2010-го і пливла, щоб всім показати, що дошкільнята теж вміють дуже добре плавати :) Але коли Поля отримала свій приз, вона заспокоїлась і далі вже перед усіма вихвалялась, що їй за змагання дали ПРИЗ - МОРОЗИВО!!!
Я зробила кіно, яке підсумує мою розповідь :)
Як я зрозуміла, змагання в нашому басейні за звичай оголошуються для дітей шкільного віку. Дошкільнятам влаштовують відкриті уроки, на яких батьки можуть побачити, чому навчили їх дітей і за що ті платять гроші. В Поліній групі такий відкритий урок був як раз у лютому, коли Поліна хворіла вітрянкою і, відповідно, урок цей ми пропустили. Крім того, також взимку, здається 19 грудня, на Святого Миколая, проводились зимові змагання, в яких Полі пропонували взяти участь. Хоча тоді, мабудь, участь брали всі підряд, навіть діти, які тільки почали займатись і взагалі ще майже не плавають). Але нам довелось вибирати між участю в новорічно-миколаївському районному концерті, де Поля співала і танцювала разом зі своєю садочковою групою, та цими змаганнями. І ми обрали концерт. А потім мами інших дітей сказали, що ми правильно зробили, бо ті змагання для наших малят (і їх батьків) були аж зовсім не цікавими.
На цей раз всіх підряд не запрошували. Серед знайомої малечі я помітила десь 2-3 дівчинки Поліного віку. Всього дівчат "нашої" категорії, тобто 2009-2008 р.н. (2010-й плив з ними), було десь 30-35. Поліну тренерка запросила особисто ;-) Мабуть, як дуже активну, бо ми частенько ходимо в басейн не за графіком (по вихідних), а зі старшою групою у робочі дні. Ми так відпрацьовуємо пропуски. Хоча відпрацювань у нас виходить якось більше, ніж пропусків, бо Поліна в басейн аж пищить як любить ходити: і з садочка мама тоді забирає до сну (а це страшенно круто!!!), і поплавати зайвий раз дають, і тренерка стала частіше їм 5/10-хвилинки "вільного" часу давати. І, зрештою, у Полі вже значно краще все виходить. А чим краще виходить, тим більше бажання чимось займатись :) Крім того, тренерка мені вже декілька разів хвалила Полю за товаристськість і контактність: "Є діти, які і до своєї групи не одразу звикають, а як у чужу потрапляють, так такі тихенькі, дисципліновані. А Поліна ваша - жабка! Любить у воді пустувати. І в яку групу не прийде, одразу з кимось вже дружить, разом грає, все тренування базікає, наче у свою групу прийшла" :)
Отже, схотілося нам в середу цього тижня відвідати басейн - я передбачала, що ми прогуляємо суботнє тренування, і запропонувала не відкладати відпрацюання на п`ятницю, бо у п`ятницю (тобто сьогодні) мав бути (і був) відкритий урок на акторській майстерності. Тож щоб не ліпити все в кучу, я запропонувала Полі відвідати басейн у середу. Звісно дитина погодилась :) А після тренування тренерка підійшла до мене і сказала, що Поля запрошена взяти участь у змаганнях у п`ятницю :) "Пропливе гарненько на спинці 1 басейн (25 м), отримає подарунок і гайда додому".
Звісно, я була страшенно рада, бо нарешті мала нагоду побачити Полінкіні досягнення в дії. І басейн теж, бо його я бачила лише через шпарину у дверях - батьків туди пускають лише під час відкритих уроків і змагань.
Людей було багато - і дітей, і батьків. Спочатку запустили змагатися дівчат. Відповідно подивитись це діло запустили тільки батьків дівчат. Бо всі одразу не вміщаються. І взагалі місць для глядачів там немає, басейн маленький. Один з тренерів пояснив "спортсменкам" правила: пливуть по 4 особи, 1 басейн, тобто 25 метрів (50 - то старші діти), вільним стилем, перший свисток - приготуватися (ті, що пливуть на спині, - стрибають у воду і займають позицію для старту), другий - стрибають ті, що не на спині, і всі пливуть.
Перед змаганнями видали папірці, куди треба було вписати ім`я і прізвище дитини, що змагається, - по роках. По цих папірцях дітей викликали на старт. Я записала Поліну першою (у папірець 2009 року), бо у мене була своя ручка (яка там зрештою і залишилася), а інші вже записувались за мною (моєю ж ручкою).
Першою записала - першою її і викликали. З одного боку, добре, бо вона там не стояла і не чекала. І я не стояла і не чекала, нервуючи, як сто слонів перед мишею. А з іншого, - Поля була в таких умовах вперше, не все знала і, хоч дітям все пояснили, вона зробила дві істотні помилки, на які, насправді, начхати, але вони вплинули на результат: 1) вона після першого свистка не стрибнула у воду, а лише сіла на край, а стрибнула після другого, разом з іншими, які пливли на животі і відповідно отримали перед нею перевагу; 2) вона пливла, як солдатик, не використовуючи руки, хоча тренерка їй сказала "плисти з ручками". У них там, виявляється, є різні вправи: плисти без рук, плисти з дощечкою, плисти з руками... Доки я не знала, що вона мала використовувати руки, мені здавалось, що вона пливла просто прекрасно: і швидко, і дійсно красиво. Але тренерка сказала, що з руками Поліна пливе ще краще :)
Час, скільки Поля пливла свою першу дистанцію - 25 мертів, - я не засікала, бо сподівалась, що результати нам скажуть. Можливо їх потім вивісять - подивимось. Але я знімала відео, і воно допомогло мені встановити істину - 50 секунд :)
Click to viewОдна Полінкіна знайома з минулорічних танців, дівчинка того ж віку, яка ходить до басейну вже другий рік (а не перший, як Поля), пропливла цю ж дистанцію на цих же змаганнях за 55 секунд, а взимку, за словами її мами, - за півтори хвилини. Тобто Поля крута :) Хоча це не кращий результат серед всіх дівчат 2009 року, які сьогодні змагались, і, на жаль, не другий, і не третій... Але дивно було б на це сподіватись, ставлячи Полінку поряд з на рік-півтора старшими дівчатами.
Нервувала я страшно. Я не могла повірити, що Поля дійсно вже може без проблем проплити 25 метрів на спині, без нарукавників, без дощечки, без нічого. І при цьому не розважатись - тут пливу, тут відпочиваю, а ЗМАГАТИСЬ, тобто ще й намагатись плисти якомога швидше. Я нервувала, щоб Поля між середою і п`ятницею не захворіла. Щоб нічого не сталось і нам не довелось ці змагання знову відміняти... Я так нервувала, що половину фотографій зробила розмазаними (руки тряслись), а відео - наче на коні скакала, коли знімала :) Я так перенервувала, що коли після змагань відвела Полю на бісероплетіння, сама ледве дочалапала додому - наче мене каток переїхав :) Аж самій смішно - хіба можна так нервувати?!
Нагороджували лише 1, 2 та 3-є місця - видавали грамоти й медалі. А потім всім без винятку учасникам роздали по морозиву - це був неабиякий втішний приз, бо засмучених дітей було багато, деяки плакали. Поля, глядячи на них, теж збиралась поплакунять. І поки не видали морозиво, мені довелось дитинку трошки повтішала, розказуючи, що її не нагородили не тому, що вона погано пропливла, а тому що розглядались результати лише 2008-го та 2009-го років (що є правдою), а вона - 2010-го і пливла, щоб всім показати, що дошкільнята теж вміють дуже добре плавати :) Але коли Поля отримала свій приз, вона заспокоїлась і далі вже перед усіма вихвалялась, що їй за змагання дали ПРИЗ - МОРОЗИВО!!!
Я зробила кіно, яке підсумує мою розповідь :)