Розваги без тата. продовження
Коли тата немає вдома. День третій, четвертий і до самого приїзду...
Поки Вікуся температурила, а це тривало 3 дні, ми з дівчатами мало що могли собі дозволити. Навіть на прогулянку не могли сходити.Хоча Поліні якось таки вдалося потрапити і в суботу, і в неділю на тренування з плавання.
В суботу я двічі залишала Вікусю вдома саму. Перший раз вона спала - я повела Полю до басейну. Благо, він під домом. Отже з усіма біганинами і перевдяганнями мене не було хвилин 15. Вікуся не прокинулась (хоча спала погано). Другий раз мені був час забирати Полю додому, але Вікуська вже прокинулась. Я досить довго протримала її на руках (вона дуже це любить після сну), запропонувала подивитись мультики і відпросилась за Поліною. Брати її з собою не хотіла, бо Вікуся була відчутно тепла. Санкціоновані мультики зробили свою справу - Вікуся великодушно мене відпустила, за умови, що я приведу Пойю. Моя друга відсутність тривала хвилин 20. Але далі мені було потрібно в магазин і аптеку, і я знову залишила Вікусю вдома, на цей раз під наглядом старшої сестрички - з усіма інструкціями, телефонами, паролями... Бігала, як скажена. Відсутність тривала хвилин 30. Не знаю, що можна думати, це читаючи, але особисто я, коли брала в цьому участь, пережила неабиякий стрес.
В неділю нас навідала "бабу Нєня" - ми домовились, що вона візьме Полю до себе на гостину до 8 березня (на 2 ночівлі), а заодно посидить з Вікусею, поки я зводжу Полю на плавання.
Далі у Поліни були свої розваги, а у нас із Вікуською - свої:
Восьмого березня до нас повернулася Поля і привезла із собою купу гостей з варениками :) В цьому році ми вирішили відсвяткувати Масницю не млинцями, а варениками (за українськими традиціями), і робити це не в останній день, а на початку сиропусного тижня. А заодно і "дядю Уасю" з днем народження місячної давнини нарешті привітати :) Посиденьки, не двилячись на всіляких "шмаркачів", вийшли чудові, але ввечері виявилось, що Поля знову йде не в садочок, а на лікарняний - шмарклі, кашель, температура :( Температура піднялась наступного дня під вечір - дитина ще встигла відвідати розвивайки і сплести поробку з бісеру.
Знову дитяча психосоматика зробила свою справу і мені за 8 днів відсутності чоловіка жодного разу не довелося спозаранку бігти з дітьми по садочках. Але з іншого боку, побігати таки довелося - по поліклініках, аптеках, батьківських зборах і таке інше.
Добре, що випало декілька теплих сонячних днин і ми з дівчатами таки побачили світ за межами чотирьох стін.
А ви чим лікуєтесь?
"Йїки"
Поки Вікуся температурила, а це тривало 3 дні, ми з дівчатами мало що могли собі дозволити. Навіть на прогулянку не могли сходити.Хоча Поліні якось таки вдалося потрапити і в суботу, і в неділю на тренування з плавання.
В суботу я двічі залишала Вікусю вдома саму. Перший раз вона спала - я повела Полю до басейну. Благо, він під домом. Отже з усіма біганинами і перевдяганнями мене не було хвилин 15. Вікуся не прокинулась (хоча спала погано). Другий раз мені був час забирати Полю додому, але Вікуська вже прокинулась. Я досить довго протримала її на руках (вона дуже це любить після сну), запропонувала подивитись мультики і відпросилась за Поліною. Брати її з собою не хотіла, бо Вікуся була відчутно тепла. Санкціоновані мультики зробили свою справу - Вікуся великодушно мене відпустила, за умови, що я приведу Пойю. Моя друга відсутність тривала хвилин 20. Але далі мені було потрібно в магазин і аптеку, і я знову залишила Вікусю вдома, на цей раз під наглядом старшої сестрички - з усіма інструкціями, телефонами, паролями... Бігала, як скажена. Відсутність тривала хвилин 30. Не знаю, що можна думати, це читаючи, але особисто я, коли брала в цьому участь, пережила неабиякий стрес.
В неділю нас навідала "бабу Нєня" - ми домовились, що вона візьме Полю до себе на гостину до 8 березня (на 2 ночівлі), а заодно посидить з Вікусею, поки я зводжу Полю на плавання.
Далі у Поліни були свої розваги, а у нас із Вікуською - свої:
Восьмого березня до нас повернулася Поля і привезла із собою купу гостей з варениками :) В цьому році ми вирішили відсвяткувати Масницю не млинцями, а варениками (за українськими традиціями), і робити це не в останній день, а на початку сиропусного тижня. А заодно і "дядю Уасю" з днем народження місячної давнини нарешті привітати :) Посиденьки, не двилячись на всіляких "шмаркачів", вийшли чудові, але ввечері виявилось, що Поля знову йде не в садочок, а на лікарняний - шмарклі, кашель, температура :( Температура піднялась наступного дня під вечір - дитина ще встигла відвідати розвивайки і сплести поробку з бісеру.
Знову дитяча психосоматика зробила свою справу і мені за 8 днів відсутності чоловіка жодного разу не довелося спозаранку бігти з дітьми по садочках. Але з іншого боку, побігати таки довелося - по поліклініках, аптеках, батьківських зборах і таке інше.
Добре, що випало декілька теплих сонячних днин і ми з дівчатами таки побачили світ за межами чотирьох стін.
А ви чим лікуєтесь?
"Йїки"