Буковель-2016. Готель і сауна
Наш готель називався "Золота корона".
Дуже посередненький. Номери чисті, але сильно вже прості й аскетичні. Звісно, картини на стінах нам не були потрібні. І як для лижників на 2 дні з однією ночівлею, то цілком достатньо. Але фен, холодильник і стільці must be!
У нас був "сімейний номер": 2 кімнати і санвузол.
Перша кімната, вона ж передпокій, з якого можна потрапити до туалету і спальні
два односпальних ліжка, дві тумби, вішалка для верхнього одягу і журнальний столик біля неї. Вікно не відчиняється, жалюзі не закриваються - зламані.
Спальня і санвузол
У спальні велике ліжко, тумба, незручна шафа, але є плічки, телевізор на тівітумбі. Вікно відкривати не пробували.
Санвузол нормальний: унітаз, працююча без протікань душова кабінка, раковина, дзеркало, два гачки для рушників. Склянки для зубних щіток немає, але є рідке мило і туалетний папір :)
Їдальня
Іжа "столовська". Не можу сказати, що не смачно, але і смачною її не назву. Таке...
WiFi працював лише біля "ресепшину" і в їдальні :(
Сауна.
Ввечері суботи ми вирішили трошки погрітися. Взагалі, це майже традиція: коли ми на лижах, ми йдемо до бані чи сауни. На ресепшині готелю був телефон якоїсь сусідньої баньки і ми не стали шукати інші варіанти - ще зранку зателефонували і забронювали собі годину з 19 до 20. Ввечері Поля сказала, що до бані не хоче, і ми ризикнули залишити її в номері дивитись мультики і відпочивати (віддавши мій телефон для зв`язку з нами), а самі пішли грітись.
Виявилось, що баня не дуже вже й поряд. Йти хвилин 10, недалеко, але по цілковитій темряві, бо вуличних ліхтарів у нашій країні не існує!!! Незнайоме місто, то-ями-то-канави, калюжі й бруд... Врешті з`ясувалося, що ця баня знаходиться у готелі "Ліон" - другому готелі, в якому розташувались туристи з нашого ж туру. Готель виглядав затишніше і симпатичніше, ніж наш - карпацький антураж "під дерево", все таке. Але сауна нас не потішила :( Маленька, максимум на двох. Передпокій і є "кімнатою відпочинку", де і верхній одяг складається (і сиріє), і лежак стоїть (в якому всі речі складені, бо більше їх діти немає куди), і обідній стіл з лавкою стоять - все на 3-х квадратних метрах. Дуже тісно.
Парилка, мабудь, ще менша.
Саша, щоб зняти мене, стоїть за відкритими дверима у передпокої.
Але найжахливіше те, що в сауні немає санвузлу з душем. Тобто обмитися перед парилкою чи помитися після неї немає де. Я вже не кажу про фізіологічні потреби. Була дерев`яна кадушка з мутною холодною водою на вулиці - в карпацьких саунах такі кадушки дуже розповсюджені, а вода в них завжди виглядає темною і мутною, мабудь від дерева. Але хто знає, наскільки вона там чиста і свіжа? Саша в неї все ж таки окунався, двічі. Я не наважилась. Також Саша сказав, що там був літній душ, але я його не бачила. І мені здається, що це не дуже хороший варіант, не тільки для зимового відпочинку, але й для літнього - чомусь я не дуже люблю приймати душ у всіх на очах... Отже після парилки нам довелося ретельно витиратись простирадлами, натягувати на все ще сире тіло трохи відсирівший одяг і чимчикувати до свого готелю, щоб там стрімголов кинутися в душ.
Єдине, що в сауні було чудове, - це карпацький чай з яблуками, смачнющий і дуже доречний за відсутності душу.
Перед дорогою назад ми зустріли Полінкіного інструктора Віктора, який провів нас до нашого готелю іншим шляхом - через підвісний міст :) Справжня романтика: темрява, тиша, під ногами прірва і хиткий місток, внизу швидка річка, в небі зорі, поряд кохана людина, а всередині серце аж вистрибує від страху - сама б нізащо не пішла :) Це, напевне, було друге "чудове" в тій сауні.
Дуже посередненький. Номери чисті, але сильно вже прості й аскетичні. Звісно, картини на стінах нам не були потрібні. І як для лижників на 2 дні з однією ночівлею, то цілком достатньо. Але фен, холодильник і стільці must be!
У нас був "сімейний номер": 2 кімнати і санвузол.
Перша кімната, вона ж передпокій, з якого можна потрапити до туалету і спальні
два односпальних ліжка, дві тумби, вішалка для верхнього одягу і журнальний столик біля неї. Вікно не відчиняється, жалюзі не закриваються - зламані.
Спальня і санвузол
У спальні велике ліжко, тумба, незручна шафа, але є плічки, телевізор на тівітумбі. Вікно відкривати не пробували.
Санвузол нормальний: унітаз, працююча без протікань душова кабінка, раковина, дзеркало, два гачки для рушників. Склянки для зубних щіток немає, але є рідке мило і туалетний папір :)
Їдальня
Іжа "столовська". Не можу сказати, що не смачно, але і смачною її не назву. Таке...
WiFi працював лише біля "ресепшину" і в їдальні :(
Сауна.
Ввечері суботи ми вирішили трошки погрітися. Взагалі, це майже традиція: коли ми на лижах, ми йдемо до бані чи сауни. На ресепшині готелю був телефон якоїсь сусідньої баньки і ми не стали шукати інші варіанти - ще зранку зателефонували і забронювали собі годину з 19 до 20. Ввечері Поля сказала, що до бані не хоче, і ми ризикнули залишити її в номері дивитись мультики і відпочивати (віддавши мій телефон для зв`язку з нами), а самі пішли грітись.
Виявилось, що баня не дуже вже й поряд. Йти хвилин 10, недалеко, але по цілковитій темряві, бо вуличних ліхтарів у нашій країні не існує!!! Незнайоме місто, то-ями-то-канави, калюжі й бруд... Врешті з`ясувалося, що ця баня знаходиться у готелі "Ліон" - другому готелі, в якому розташувались туристи з нашого ж туру. Готель виглядав затишніше і симпатичніше, ніж наш - карпацький антураж "під дерево", все таке. Але сауна нас не потішила :( Маленька, максимум на двох. Передпокій і є "кімнатою відпочинку", де і верхній одяг складається (і сиріє), і лежак стоїть (в якому всі речі складені, бо більше їх діти немає куди), і обідній стіл з лавкою стоять - все на 3-х квадратних метрах. Дуже тісно.
Парилка, мабудь, ще менша.
Саша, щоб зняти мене, стоїть за відкритими дверима у передпокої.
Але найжахливіше те, що в сауні немає санвузлу з душем. Тобто обмитися перед парилкою чи помитися після неї немає де. Я вже не кажу про фізіологічні потреби. Була дерев`яна кадушка з мутною холодною водою на вулиці - в карпацьких саунах такі кадушки дуже розповсюджені, а вода в них завжди виглядає темною і мутною, мабудь від дерева. Але хто знає, наскільки вона там чиста і свіжа? Саша в неї все ж таки окунався, двічі. Я не наважилась. Також Саша сказав, що там був літній душ, але я його не бачила. І мені здається, що це не дуже хороший варіант, не тільки для зимового відпочинку, але й для літнього - чомусь я не дуже люблю приймати душ у всіх на очах... Отже після парилки нам довелося ретельно витиратись простирадлами, натягувати на все ще сире тіло трохи відсирівший одяг і чимчикувати до свого готелю, щоб там стрімголов кинутися в душ.
Єдине, що в сауні було чудове, - це карпацький чай з яблуками, смачнющий і дуже доречний за відсутності душу.
Перед дорогою назад ми зустріли Полінкіного інструктора Віктора, який провів нас до нашого готелю іншим шляхом - через підвісний міст :) Справжня романтика: темрява, тиша, під ногами прірва і хиткий місток, внизу швидка річка, в небі зорі, поряд кохана людина, а всередині серце аж вистрибує від страху - сама б нізащо не пішла :) Це, напевне, було друге "чудове" в тій сауні.