Ялинка Поля
Тільки Поля відтанцювала "жабу", як виявилось, що нам знову треба шукати зелене вбрання, і на цей раз відхараскатися аби чим не вийде, бо на новорічне свято Поля має бути "ялинкою".
Я спочатку навіть засмутилась. Адже, крім ялинок, на святі мали бути ще й традиційні сніжинки, а у Полі є чудова біла сукня. Я вже не кажу про купу інших "суконь принцес", що у нас назбиралися і Поля ніяк не може використати їх "на вихід".
Попередили нас про роль ялинки в цей раз завчасно, і у мене було більше місяця, щоб підготуватись. Я спокійно роздивлялась варіанти суконь в інтернеті, шукала прокат, ходила по магазинах і діставала продавців питаннями про зелені сукні. Прокат пропонували за 150-250 гривень, гарні "принцесові" зелені сукні - від 800. В мене була навіть думка зробити костюм/сукню самотужки :) Але пощастило (адже я ненавиджу і, по-чесному, не вмію шити) - поблизу немає магазину тканин, а кудись за ними їхати, навіть недалеко, не було бажання можливості.
Згодом сукня ялинки знайшлась, причому там, де не шукалась, - в Ашані :) До того ж, не дорого, з огляду на ціни, що я бачила раніше - 250 грн.
Єдине що - я переживала, що Ашан надто доступний для всіх і в схожій сукні можуть прийти інші дівчата. Поля, слава богу, ще не доросла до жіночих ревнощив щодо одягу, але я ж уже! :) Та й кажу ж - руки чухалися щось самій зробити - сама дивуюсь :) Колись мій тато нам із братом робив різні маски на карнавали, бабушка шила костюми, а мама їх готувала (попрати, попрасувати, накрахмалити, підлатати...). Я навіть уявити не могла, що сама таке робити захочу, але це сталося.
По-перше, до сукні треба було зробити ковпачок або щось доладне на голову (різні там китайські корони, що ламаються від одного погляду на них, мене не влаштовували). Процес був простим, хоча й тривалим:
- взяла новорічний ковпачок, що нам колись подарували куми Шурики (такий самий, як на день народження, але з новорічним малюнком і написом), обклеїла його зеленим оракалом, який мені дістався від тата
- і додала ялинковий дощик
вийшло симпатично, але дощик сильно спростив костюм - виглядало якось "по-совєцькі".
Взяла новий ковпачок, обклеїла оракалом і нашила червоні й жовті сніжинки, щоб додати тих кольорів, що є на сукні
а потім для яскравості та дівчачості додала на сніжинки намистинки
Нагорі не вистачало "верхівки" - я знайшла у себе 2 золотистих бантика від рошенівських новорічних солодких подарунків, один прилаштувала на сукню, другий - на ковпачок.
По-друге, мені кортіло щось змінити чи додати до сукні, аби вона таки відрізнялась, якщо раптом хтось із дівчат прийде у схожій. Тому я нашила на сукню червоні й жовті сніжинки з намистинками, заодно об`єднавши стиль ковпачка зі стилем сукні, і додала червоний пасок :)
Врешті, сніжинок з намистинками на сукні видно не було. А після свята взагалі виявилось, що половина з них пообривалась :( Але я все одно не жалкую, що витратила час, адже мене наповнило відчуття "я-сама-доклала-зусиль" і "а-моя-донька-найгарніша-й-найстильніша-ялинка-серед-усіх" :)
Зачіску продумували ретельно (не люблю банально розпущене волосся, що зачіскою взагалі й не є) : щоб закріпити ковпачок, зробили з одного хвостика дульку, а для пухнастості другого хвостика наплели з вечора косичок :)
Інші "ялинки"
На святі я впевнилася, що дарма хотіла, аби Поля була сніжинкою у готовій сукні без зайвих для мене клопотів. По-перше, такий клопіт - він таки має бути і він приносить задоволення - саме те відчуття "я-доклала-зусиль", а ще він створює святковий настрій. А по-друге, виявилось, що сніжинок не менше 10, а ялинок лише 6 і танець у ялинок цікавіший :) Щоправда, показати його не можу - там Полю, яка б мала бути в авангарді, весь час закривала дівчина у сукні нареченої-сніжинка (ось така дивина - танець ялинок, а попереду опинилась "другорядна роль", що своєю супер-сукнею закрила половину інших дітей).
Але є маленький бонус - віршик від Поліни
і пісня-танець для Діда Мороза, де Поліну майже весь час видно (хоч і зі спини) :)
А дід Мороз на цей раз мені дуже сподобався. І програма загалом - без ідіотських баб йог, майже без дурнуватих конкурсів, Снігурка така людяна, у нормальному зимовому одязі, мова у діда Мороза українсько-українська, аж приємно слухати... Коротче, я задоволена :)
Я спочатку навіть засмутилась. Адже, крім ялинок, на святі мали бути ще й традиційні сніжинки, а у Полі є чудова біла сукня. Я вже не кажу про купу інших "суконь принцес", що у нас назбиралися і Поля ніяк не може використати їх "на вихід".
Попередили нас про роль ялинки в цей раз завчасно, і у мене було більше місяця, щоб підготуватись. Я спокійно роздивлялась варіанти суконь в інтернеті, шукала прокат, ходила по магазинах і діставала продавців питаннями про зелені сукні. Прокат пропонували за 150-250 гривень, гарні "принцесові" зелені сукні - від 800. В мене була навіть думка зробити костюм/сукню самотужки :) Але пощастило (адже я ненавиджу і, по-чесному, не вмію шити) - поблизу немає магазину тканин, а кудись за ними їхати, навіть недалеко, не було бажання можливості.
Згодом сукня ялинки знайшлась, причому там, де не шукалась, - в Ашані :) До того ж, не дорого, з огляду на ціни, що я бачила раніше - 250 грн.
Єдине що - я переживала, що Ашан надто доступний для всіх і в схожій сукні можуть прийти інші дівчата. Поля, слава богу, ще не доросла до жіночих ревнощив щодо одягу, але я ж уже! :) Та й кажу ж - руки чухалися щось самій зробити - сама дивуюсь :) Колись мій тато нам із братом робив різні маски на карнавали, бабушка шила костюми, а мама їх готувала (попрати, попрасувати, накрахмалити, підлатати...). Я навіть уявити не могла, що сама таке робити захочу, але це сталося.
По-перше, до сукні треба було зробити ковпачок або щось доладне на голову (різні там китайські корони, що ламаються від одного погляду на них, мене не влаштовували). Процес був простим, хоча й тривалим:
- взяла новорічний ковпачок, що нам колись подарували куми Шурики (такий самий, як на день народження, але з новорічним малюнком і написом), обклеїла його зеленим оракалом, який мені дістався від тата
- і додала ялинковий дощик
вийшло симпатично, але дощик сильно спростив костюм - виглядало якось "по-совєцькі".
Взяла новий ковпачок, обклеїла оракалом і нашила червоні й жовті сніжинки, щоб додати тих кольорів, що є на сукні
а потім для яскравості та дівчачості додала на сніжинки намистинки
Нагорі не вистачало "верхівки" - я знайшла у себе 2 золотистих бантика від рошенівських новорічних солодких подарунків, один прилаштувала на сукню, другий - на ковпачок.
По-друге, мені кортіло щось змінити чи додати до сукні, аби вона таки відрізнялась, якщо раптом хтось із дівчат прийде у схожій. Тому я нашила на сукню червоні й жовті сніжинки з намистинками, заодно об`єднавши стиль ковпачка зі стилем сукні, і додала червоний пасок :)
Врешті, сніжинок з намистинками на сукні видно не було. А після свята взагалі виявилось, що половина з них пообривалась :( Але я все одно не жалкую, що витратила час, адже мене наповнило відчуття "я-сама-доклала-зусиль" і "а-моя-донька-найгарніша-й-найстильніша-ялинка-серед-усіх" :)
Зачіску продумували ретельно (не люблю банально розпущене волосся, що зачіскою взагалі й не є) : щоб закріпити ковпачок, зробили з одного хвостика дульку, а для пухнастості другого хвостика наплели з вечора косичок :)
Інші "ялинки"
На святі я впевнилася, що дарма хотіла, аби Поля була сніжинкою у готовій сукні без зайвих для мене клопотів. По-перше, такий клопіт - він таки має бути і він приносить задоволення - саме те відчуття "я-доклала-зусиль", а ще він створює святковий настрій. А по-друге, виявилось, що сніжинок не менше 10, а ялинок лише 6 і танець у ялинок цікавіший :) Щоправда, показати його не можу - там Полю, яка б мала бути в авангарді, весь час закривала дівчина у сукні нареченої-сніжинка (ось така дивина - танець ялинок, а попереду опинилась "другорядна роль", що своєю супер-сукнею закрила половину інших дітей).
Але є маленький бонус - віршик від Поліни
Click to viewі пісня-танець для Діда Мороза, де Поліну майже весь час видно (хоч і зі спини) :)
А дід Мороз на цей раз мені дуже сподобався. І програма загалом - без ідіотських баб йог, майже без дурнуватих конкурсів, Снігурка така людяна, у нормальному зимовому одязі, мова у діда Мороза українсько-українська, аж приємно слухати... Коротче, я задоволена :)