Коли тата немає вдома...
Саша знову виграв покерну поїздку до Праги.
Звісно, в передрізвяну Європу їхати дуже цікаво, але на цей раз ми вирішили, що він поїде сам - я в Празі взимку вже була двічі (хотілося б навесні чи на початку осені). Поля теж була. І Вікуся, до речі, була, щоправда в маминому животику :)
Зривати дітей з навчального процесу не хотілося. Тим більше, що така поїздка, крім витрат, нічого нового не принесе - ані моря, ані басейну, ані веселих прогулянок зоо- та лунопарками. Гуляти містом з дітьми такого віку - це не вихід, адже їм це нецікаво, а мені важко. І не важливо, одна я з ними гуляю чи ми всією родиною, адже все одно така розвага їм не підходить.
На цей раз Саша поїхав через Вільнюс, зупинившись там на два дні. Обіцяв роздивитись їхню казкову різдвяну ялинку і придбати нам новорічні сувеніри :)
Чи дійсно вона така гарна?
А ми залишились вдома жити буденним життям та готуватись до новорічних свят :)
******************
День перший.
Саша поїхав рано-вранці. Я прокинулася, щоб його розбудити, але потім знову відключилася - Вікуська вночі замучила: прокинулась о четвертій і вирішила, що вже час дивитись мультики :) А потім, що час снідати, час гратися, час скубти мамі чуприну, час борюкатися, шукати собачку Аву, яка у неї в руках: "Дє Ава? Мама! Дє Ава???" - та ось же вона у тебе в руках! - "О! Ава! Мама, Ава, уааа!" :)
Отже, я молодець, що приготувала Саші сніданок ще вночі, інакше він би поїхав голодним :) А Поля молодець, що вирішила знову включити свою психосоматику і захворіла перед татовим відрядженням, даючи мені можливість не підстрибувати рано-раненько і нестися по садочках, а залишатися вдома. Навіть поспати подовше дали, бо та ж сама Поля зранку взяла Вікундєля на себе :)
Цілий день присвятили новорічним поробкам. Вирішили зробити Вікусі власного черевичка для Святого Миколая. А то у Полі є - вона в садочку зробила, а Вікуська через щеплення садочок вже тиждень гуляє, тож якщо діти там і робили собі черевички, нас ця тема оминула. Тому ми вирішили зробити самі.
І повісили на дерево щастя поряд із Поліним чобітком.
Тепер Святому Миколаю буде куди Вікуськіні смаколики сховати ;-)
Іще дівчата робили новорічні сувеніри: Поля - ялинкову прикрасу "пінгвінчик" (вже і не пам`ятаю, хто з наших кумів подарував Поліні цю поробку, чи я сама її колись придбала); Вікуся - снігову аплікацію "калякі-малякі" :)
Потім до нас завітала бабушка Лєна, погралася з дівчатами, погуляла з Вікуською і, забравши Полю після занять, повезла її до себе на гостину - Поля давно просилася до бабушки з ночівлею. А ми з Вікуською залишилися вдвох:
- Мама, а дє папа? Папу! Дє папу?
- Тато поїхав у справах.
- А Дєя? (Дєя - це Поліна, не питайте, чому, я не знаю)
- Поля у бабушки Лєни.
- А дє баба?
- Бабушка вдома разом із Поліною.
- А дє папа?..
... і так по колу цілісінький день :)
Звісно, в передрізвяну Європу їхати дуже цікаво, але на цей раз ми вирішили, що він поїде сам - я в Празі взимку вже була двічі (хотілося б навесні чи на початку осені). Поля теж була. І Вікуся, до речі, була, щоправда в маминому животику :)
Зривати дітей з навчального процесу не хотілося. Тим більше, що така поїздка, крім витрат, нічого нового не принесе - ані моря, ані басейну, ані веселих прогулянок зоо- та лунопарками. Гуляти містом з дітьми такого віку - це не вихід, адже їм це нецікаво, а мені важко. І не важливо, одна я з ними гуляю чи ми всією родиною, адже все одно така розвага їм не підходить.
На цей раз Саша поїхав через Вільнюс, зупинившись там на два дні. Обіцяв роздивитись їхню казкову різдвяну ялинку і придбати нам новорічні сувеніри :)
Чи дійсно вона така гарна?
А ми залишились вдома жити буденним життям та готуватись до новорічних свят :)
******************
День перший.
Саша поїхав рано-вранці. Я прокинулася, щоб його розбудити, але потім знову відключилася - Вікуська вночі замучила: прокинулась о четвертій і вирішила, що вже час дивитись мультики :) А потім, що час снідати, час гратися, час скубти мамі чуприну, час борюкатися, шукати собачку Аву, яка у неї в руках: "Дє Ава? Мама! Дє Ава???" - та ось же вона у тебе в руках! - "О! Ава! Мама, Ава, уааа!" :)
Отже, я молодець, що приготувала Саші сніданок ще вночі, інакше він би поїхав голодним :) А Поля молодець, що вирішила знову включити свою психосоматику і захворіла перед татовим відрядженням, даючи мені можливість не підстрибувати рано-раненько і нестися по садочках, а залишатися вдома. Навіть поспати подовше дали, бо та ж сама Поля зранку взяла Вікундєля на себе :)
Цілий день присвятили новорічним поробкам. Вирішили зробити Вікусі власного черевичка для Святого Миколая. А то у Полі є - вона в садочку зробила, а Вікуська через щеплення садочок вже тиждень гуляє, тож якщо діти там і робили собі черевички, нас ця тема оминула. Тому ми вирішили зробити самі.
І повісили на дерево щастя поряд із Поліним чобітком.
Тепер Святому Миколаю буде куди Вікуськіні смаколики сховати ;-)
Іще дівчата робили новорічні сувеніри: Поля - ялинкову прикрасу "пінгвінчик" (вже і не пам`ятаю, хто з наших кумів подарував Поліні цю поробку, чи я сама її колись придбала); Вікуся - снігову аплікацію "калякі-малякі" :)
Потім до нас завітала бабушка Лєна, погралася з дівчатами, погуляла з Вікуською і, забравши Полю після занять, повезла її до себе на гостину - Поля давно просилася до бабушки з ночівлею. А ми з Вікуською залишилися вдвох:
- Мама, а дє папа? Папу! Дє папу?
- Тато поїхав у справах.
- А Дєя? (Дєя - це Поліна, не питайте, чому, я не знаю)
- Поля у бабушки Лєни.
- А дє баба?
- Бабушка вдома разом із Поліною.
- А дє папа?..
... і так по колу цілісінький день :)