Сучасна Україна у творчості Братів Гадюкіних
Оригинал взят у idan11 в Сучасна Україна у творчості Братів Гадюкіних
Оригінал взято тут.
ЇХАЛА ШЛЯХОМ ЧЕРВОНА ФІРА
У назві - рядок із пісні Братів Гадюкіних "Червона фіра" (за деякими іншими версіями - «Червоно-сіре»). Пісня з альбому «Ми - хлопці з Бандерштату», записана у 1991 році. Тобто тоді, коли більшість сьогоднішніх, прости Господи, «політиків» розгублено кліпала очима: як учора - вже не буде, а як буде - ще хто його зна…
І тут - скрипучий голос Сергія "Кузі" Кузьминського:
«Їхала шляхом червона фiра,
Їхала, скакала туди, де лiпша жизнь.
Шальона чортопхайка перла собi, перла,
Фiрман у кашкетi свято вiрив в комунiзм»
Приспів - дуже простий, але з бек-вокалом «Гадів» звучить майже як церковний хорал:
Їхала шляхом
Червона фiра
Їхала шляхом
Червона фiра
Екскурс в історію молодої Незалежної України продовжується:
«Ату його! Заїхали в болото
Конi встали, не йдуть, хоч їх цiлуй
Молитися не можна, бо ж комсомольцi,
А чорт з-пiд землi: "А най вас партiя рятує"
Далі - типова ситуація: потрібно знайти крайнього:
«Люди в гвалт: фiрман - сволота!
Де ж ти, скурвий сину, всiх нас завiв!»
Вихід - простий і ефективний:
«Тож перша робота - фiрмана в болото
Ну, а по-друге - перефарбуєм вiз!»
Трансформація свідомості продовжується:
«Був червоний - он де заїхав.
Буде жовто-синiй - побачим дивний свiт!
I разом заспiвали "Засвистали козаченьки"
Правда, на мотив "Наш паровоз вперед летит"
І така ситуація спостерігається і до цього часу. До речі, пісні - більше 20 років, але як вам таке:
«Потiм вибирали народних депутатiв
Потiм вивчали пiснi батькiв-дiдiв
Потiм з голодухи почали їсти коней
А хто шмат не вирвав - лаяв москалiв»
Останній куплет - майже пророчий:
«Як поїли - то й запили, а значить, заспiвали
"Душу й тiло ми положим за нашу свободу"
Тут болото не витримало: ЧВАРК!
Гей, слов’яни, немає народу!»
То я до чого? СПРАВЖНІМИ, Вільними Громадянами України ми поки що не стали, і, дивлячись на сьогоднішню ситуацію, не скоро станемо. Це - історичний факт: ми лише 20 років як на перефарбованому возі їдемо хто куди: одні - в Європу, інші - в Азію, треті стоять на роздоріжжі. А віз - один, але це мало кого хвилює.
Болото вже не чваркне, принаймні, хочеться на це сподіватися. Має прийти три, а то й чотири нових покоління громадян нашої держави, але обов’язковою умовою є вимирання старих пасажирів червоної фіри. Всіх. І на їх місці не повинна вирости нова поросль. Розумію, що утопія, але Надія - це та дівчина, яка помирає останньою. А поки що - всі вони все ж ОДНАКОВІ. Всі. Не буває так, щоб людина клацнула пальцями - і змінилася. Не буває.
Нові лідери поки що підростають, ІМХО.
У своєму блозі якийсь «Манкурт» писав, що пісня кльова, і її потрібно кожен ранок о 6-ій крутити.. Я її для себе відкрив лише нещодавно. Шкода, але краще пізно, ніж ніколи.
Все дуже правильно написано і пісня правильна - так наче вчора написана.
Хто не вірить - послухайте.
Основной пост находится где-то там http://idan11.dreamwidth.org/
Оригінал взято тут.
ЇХАЛА ШЛЯХОМ ЧЕРВОНА ФІРА
У назві - рядок із пісні Братів Гадюкіних "Червона фіра" (за деякими іншими версіями - «Червоно-сіре»). Пісня з альбому «Ми - хлопці з Бандерштату», записана у 1991 році. Тобто тоді, коли більшість сьогоднішніх, прости Господи, «політиків» розгублено кліпала очима: як учора - вже не буде, а як буде - ще хто його зна…
І тут - скрипучий голос Сергія "Кузі" Кузьминського:
«Їхала шляхом червона фiра,
Їхала, скакала туди, де лiпша жизнь.
Шальона чортопхайка перла собi, перла,
Фiрман у кашкетi свято вiрив в комунiзм»
Приспів - дуже простий, але з бек-вокалом «Гадів» звучить майже як церковний хорал:
Їхала шляхом
Червона фiра
Їхала шляхом
Червона фiра
Екскурс в історію молодої Незалежної України продовжується:
«Ату його! Заїхали в болото
Конi встали, не йдуть, хоч їх цiлуй
Молитися не можна, бо ж комсомольцi,
А чорт з-пiд землi: "А най вас партiя рятує"
Далі - типова ситуація: потрібно знайти крайнього:
«Люди в гвалт: фiрман - сволота!
Де ж ти, скурвий сину, всiх нас завiв!»
Вихід - простий і ефективний:
«Тож перша робота - фiрмана в болото
Ну, а по-друге - перефарбуєм вiз!»
Трансформація свідомості продовжується:
«Був червоний - он де заїхав.
Буде жовто-синiй - побачим дивний свiт!
I разом заспiвали "Засвистали козаченьки"
Правда, на мотив "Наш паровоз вперед летит"
І така ситуація спостерігається і до цього часу. До речі, пісні - більше 20 років, але як вам таке:
«Потiм вибирали народних депутатiв
Потiм вивчали пiснi батькiв-дiдiв
Потiм з голодухи почали їсти коней
А хто шмат не вирвав - лаяв москалiв»
Останній куплет - майже пророчий:
«Як поїли - то й запили, а значить, заспiвали
"Душу й тiло ми положим за нашу свободу"
Тут болото не витримало: ЧВАРК!
Гей, слов’яни, немає народу!»
То я до чого? СПРАВЖНІМИ, Вільними Громадянами України ми поки що не стали, і, дивлячись на сьогоднішню ситуацію, не скоро станемо. Це - історичний факт: ми лише 20 років як на перефарбованому возі їдемо хто куди: одні - в Європу, інші - в Азію, треті стоять на роздоріжжі. А віз - один, але це мало кого хвилює.
Болото вже не чваркне, принаймні, хочеться на це сподіватися. Має прийти три, а то й чотири нових покоління громадян нашої держави, але обов’язковою умовою є вимирання старих пасажирів червоної фіри. Всіх. І на їх місці не повинна вирости нова поросль. Розумію, що утопія, але Надія - це та дівчина, яка помирає останньою. А поки що - всі вони все ж ОДНАКОВІ. Всі. Не буває так, щоб людина клацнула пальцями - і змінилася. Не буває.
Нові лідери поки що підростають, ІМХО.
У своєму блозі якийсь «Манкурт» писав, що пісня кльова, і її потрібно кожен ранок о 6-ій крутити.. Я її для себе відкрив лише нещодавно. Шкода, але краще пізно, ніж ніколи.
Все дуже правильно написано і пісня правильна - так наче вчора написана.
Хто не вірить - послухайте.
Click to viewОсновной пост находится где-то там http://idan11.dreamwidth.org/