Поздравляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу
Когда девочка вырастает, и в 16 лет получает паспорт, то в нем пишут её девичью фамилию. Потом, когда после замужества она меняет свой паспорт, в нем меняют только её прежнюю фамилию на новую, но день рождения в новом паспорте- не меняется на дату выдачи паспорта с новой фамилией, а остается прежним
( Read more... )
Відомо, що прихід до влади царя Павла Першого призвів до припинення фінансування будівництва Одеського порту й розвитку тільки-но народженого міста. Й тут неоціненну роль, аби піднести, висловлюючись по-сучасному, «імідж» Одеси в очах «височайшого», відіграв Михайло Кир’яков (Кир’яченко) - директор Хаджибеївської (Одеської) митниці. Хоча деякі історичні джерела і називають його «російською людиною», та насправді Кир’яков - виходець зі старовинного українського козацького роду Кир’яченків, коріня якого - в Опішні («опішнянські глечики») на Полтавщині. Батька Михайла було приписано до Гадяцького полку, де згодом він зайняв посаду військового товариша. Ну, а як «Кир’яченки» ставали «Кир’яковими» - це окрема довга історія…
Михайло Кир’яков очолював митницю в Одесі, керуючи, по суті, не тільки всією зовнішньою торгівлею, а й розбудовою порту доволі тривалий час, пережив тут кількох градоначальників та генерал-губернаторів. Зміни у верхах Російської імперії стосовно ставлення до Одеси переживав дуже болісно. А водночас діяв, щоб те ставлення змінити на краще. Виїздив до Петербурга, де вів переговори з «потрібними людьми», і навіть влаштовував для Павла Першого своєрідний хабар: купецтво Одеси відправило монархові 3 тисячі штук апельсинів. З натяком, само собою, що їх одержано з екзотичних країн саме через Одеський порт. Спритна ініціатива подіяла, настрої монарха, а за ним і столичних сановників, змінилися. Одесити все через того ж Кир’якова направили міністру комерції Гаврилу Гагаріну «Подання про потреби міста», багато з яких було задоволено. Громаді Одеси надавалися потрібні для завершення спорудження порту 250 тисяч карбованців («рублєй»), а самому Кир’якову доручався нагляд за будівництвом. Після приходу до влади імператора Олександра Першого все той же невтомний Кир’яков знайшов стежку до серця нового володаря. Сорок вісім найзначніших та найбагатших громадян Одеси підписали вітальний «Адрес вдячності одеських мешканців М Кир’якову» за те, що він двічі відстояв права міста в столиці, причому зробив це з власної ініціативи. Відомий історик Аполлон Сокальський зазначає: «Якщо гавань було збудовано і побут міста зміцнено, то Одеса всім цим зобов’язана Кир’якову».
Показова й самопожертва Михайла Михайловича в страшні 1812-1813 роки, коли на Одесу і на Причорномор’я напосіла жахлива епідемія чуми. Кир’яков добровільно став повітовим комісаром у справі боротьби із смертельною хворобою. Він об’їжджав міста й села, знаходив можливості, аби полегшити, відвернути біду, геть забувши про власну безпеку. Недарма герцог Ришельє, який був тоді генерал-губернатором, вже перебуваючи в парижі і обіймаючи посаду прем’єр-міністра Франції, писав Михайлу Кир’якову: «Не лише я, а й усі старовинні мешканці Одеси дуже добре знають послуги, що ви їх надали місту тоді, коли воно ще було, так би мовити, немовлям. Вдячність співгромадян ставить вас в число чиновників, які найбільше сприяли добробуту Одеси та підготували теперішній її блиск. З другого боку, праця та пожертви в останній нещасливий час пошесті (1812), добровільно вами здійснені, доводять, що ви в будь-якому разі готові присвятити себе загальній користі…»
ІСТОРІЯ, ЯК ВІДОМО, МАЄ ВЧИТИ НАЩАДКІВ.
І НАСАМПЕРЕД - НЕ БУТИ БЕЗБАТЧЕНКАМИ.
Reply
За останні два десятиріччя кількість людей, які визнають себе українцями, та їхня частка серед населення Росії зменшилася більш ніж удвічі....
- http://mysliwiec.livejournal.com/360164.html
Reply
Leave a comment