Поздравляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу
Когда девочка вырастает, и в 16 лет получает паспорт, то в нем пишут её девичью фамилию. Потом, когда после замужества она меняет свой паспорт, в нем меняют только её прежнюю фамилию на новую, но день рождения в новом паспорте- не меняется на дату выдачи паспорта с новой фамилией, а остается прежним
( Read more... )
Та невдовзі з’ясувалося, не для себе, не для своїх сімей козаки воювали - перемагали. Побоюючись, очевидно, виникнення нової січі, Катерина Друга вкотре вже виявила свою підступність, видавши у червні 1792 року указ «Про надання Чорноморському війську острова Тамані та земель між рікою Кубань і Азовським морем». Частина козаків мусила підкоритися й залишити потом-кров’ю политі рідні місця. Тоді ще не відали чорноморці, що російський уряд планував використати їх у війнах проти непокірних народів Північного Кавказу. Та багато хто не підкорився: розійшлися козаки по містах і селах Буго-Дунайського межиріччя, залишилися в Хаджибеї, у балках навколо нього. Зважаючи на це, власті змушені були піти на створення так званої «Чорноморської козачої команди». Тим більше, що для будівництва порту й міста були потрібні робочі руки.
«Высочайший указъ» про спорудження на Чорноморському узбережжі нового міста й порту широко відомий. Набагато менш відоме інше: кому споруджуване місто зобов’язане своєї нинішньою назвою, адже в рескрипті Катерини йдеться про Хаджибей. Кажуть: згадали, видно, що колись неподалік була грецька колоній Одесос - ось і перейменували Хаджибей на Одесу. Хто перейменував? Версій чимало: Й одна з них, здається, найімовірніша: Андріан Грабовський, статс-секретар цариці, який до того ж і сам текст згаданого вище «рескрипту» писав. Родом же Андріан Грабовський з Лубен, його батько був військовим осавулом одного з полків Гетьманщини, мати - з нащадків гетьмана Івана Сулими. Талановитий юнак-українець, закінчивши Московський університет, швидко просувався по службі, аж до відання всіма паперами самої цариці. Саме А.Грибовському випало захищати ідею спорудження на місці Хаджибея порту й міста, ведучи боротьбу спільно з де Рибасом проти доволі впливово командувача Чорноморського флоту Миколи Мордвинова, який волів бачити головний порт краю в Очакові. Дехто з істориків навіть твердить, що ще невідомо, на чий бік схилилася б чаша терезів, якби не активна участь у справі А.Грибовського. Хто бував в Одеському краєзнавчому музеї й бачив копію плану розбудови міста і порту в Хаджибеї, не міг не звернути увагу, що під ним стоять два підписи - цариці й А.Грибовського… «Теперішній стан міста Одеси, - писав пізніше у своїх спогадах А.Грибовський, - який збагачує Південну частину Росії і приносить скарбниці важливий доход, примушує автора цих записок радіти, що він мав разом із засновником його щастя бути першим знаряддям до здобуття для держави такої великої користі…»
Задля досягнення отієї «великої користі» для держави Одесу й порт належало, правда ще збудувати. І згадувана вже Чорноморська козача команда відігравала в цьому аж ніяк не останню роль. Саме козаки виконували тут найважчі роботи - вбивали в море палі, мостили причали, видобували в катакомбах камінь. До речі, подовгу не отримували за це ніякої платні, що засвідчено навіть у повідомленнях тодішнього генерал-губернатора, інших високопоставлених осіб. Будівничі Одеси потерпали від холоду й голоду, хвороб та вкрай тяжких умов праці. А начальство, приписуючи «мертві душі», викрадало кошти, призначені для будівничих. Ось письмові свідчення тих часів: «Реєстровий Третій Бузький козацький полк…Козацька команда: вимерли в Одесі 150 чоловік, і зверх того ще 6 чоловік на одному останньому тижні». І ще: «Безкарність та нахабність дійшли свого апогею…Те, що краде один лиш Рибас, перевищує 500 000 карбованців на рік…Четверта частина людей помирає..»
І ВСЕ Ж КОЗАКИ СТАНОВИЛИ ЧИМАЛИЙ ПРОШАРОК СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ РОЗБУДОВАНОЇ ОДЕСИ.
Reply
Leave a comment