Поздравляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу
Когда девочка вырастает, и в 16 лет получает паспорт, то в нем пишут её девичью фамилию. Потом, когда после замужества она меняет свой паспорт, в нем меняют только её прежнюю фамилию на новую, но день рождения в новом паспорте- не меняется на дату выдачи паспорта с новой фамилией, а остается прежним
( Read more... )
Турки, прагнучи будь-що закріпитися в Північно-Західному Причорномор’ї, навесні 1765 року розпочинають будувати в Хаджибеї нову фортецю - Ені-Дунья (Новий світ). Перші про це довідалися козаки, які давно вже налагодили свою постійну розвідку в тилах ворога. У Петербурзі про оту халепу, що немало стривожила вище російське чиновництво, дізналися від військового судді запорожців. Те перепинити якось оте спорудження нової фортеці росіяни вже не були спроможні й оголошену в 1768 році турками війну мусили зустрічати, маючи проти себе в Причорномор’ї й заново укріплений Хаджибей. Першим до стін фортеці навідався загін козаків на чолі з полковником Семеном Галицьким восени 1769 року. Тут вони розгромили турецький загін, що налічував 200 вершників, захопили оселі турок і татар навколо фортеці, однак її саму, добре оснащену гарматами, штурмувати не наважилися. Натомість захопили понад 20 тисяч коней, тим самим серйозно підірвавши кінні резерви ворогів, чимало голів великої рогатої худоби, овець, верблюдів, з чим і відбули на Січ. Улітку наступного року (1770) повів запорожців під Хаджибей кошовий отаман Січі Петро Калнишевський, визволивши з неволі понад 5 тисяч православних осіб.
Російські війська та козаки оволоділи Хаджибеєм лише в 1774 році. Проте лишалися там недовго, бо за Кючук-Кайнарджійським мирним договором землі між Південним Бугом і Дністром разом з Хаджибеєм залишалися за Туреччиною. Та не це стало «головним болем» запорожців після завершення війни, а зовсім інше: у червні 1775 року російські війська зайняли Запорізьку січ, а ще через два місяці Катерина Друга своїм маніфестом санкціонувала знищення колиски українського козацтва…
Підступництво імператриці, її чорна невдячність так вразили козаків, що немало їх подалося аж за Дунай, маючи за краще жити «під бусурманами».
Але все ж, коли у 1787 році між Османською та Російською імперіями розпочалася нова війна, українські козаки, аби боронити свої землі, знову виступили на боці останньої. Правда, вчорашніх запорожців веліли тепер називати «вірними», а невдовзі дали їхньому війську нову офіційну назву - Чорноморське козацьке. Чорноморці, беручи участь у тривалій облозі турецької фортеці Очаків, водночас вели активну розвідку навколо не менш важливого в стратегічному плані Хаджибея. А кошовий отаман Захарій Чепіга і раз, і вдруге проникав до поселення й знищив тамтешні склади із запасами продовольства, що постачалося звідси й до Очакова. Це, певно, теж неабиякою мірою сприяло падінню отієї грізної фортеці.
А там настала черга й Хаджибея. Першими в похід вирушили полки Чорноморського козацького війська, що добре знали місцевість. Йшли через Живахову гору, через Пересип, до Кривої Балки. А оскільки сильний дощ завадив корпусу генерала Івана Гудовича (нащадка славетного українського козацького роду) своєчасно дістатися місця з’єднання з передовими загонами, то саме козакам-чорноморцям випала доля, спільно з двома російськими батальйонами Йосипа де Рибаса, штурмувати Хаджибей - місто й фортецю Справу було завершено за якусь чверть години. А коли турки, усвідомивши свою поразку, почали тікати з фортеці, аби знайти порятунок на кораблях, то по них ударив зі своїми кінними козацькими полками Захарій Чепіга. Сталося це 14 вересня 1789 року. А ще через два роки було підписано Ясський мирний договір.
БІЛЬШ ЯК ТРЬОХСОТРІЧНУ БОРОТЬБУ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ ЗА ВИЗВОЛЕННЯ КРАЮ ВІД ТУРКІВ БУЛО ЗАВЕРШЕНО.
Reply
Leave a comment