Аргументи одеситів за рідну українську мову в богослужіннях 112 років тому:
Що цікаво, що зараз, у наші часи я не чув, щоби хтось у боротьбі за українську мову в богослужіннях використовував не звичаєві, моральні, політичні, а саме такі, внутрішньоцерковні, релігійні аргументи.
15 січня 1905 року І.Луценко та інші лідери української громади Одеси звернулися до комітету мініністрів Російської імперії з протестом проти переслідування української преси та вимогою про дозвіл на ії заснування*...
Нагадуючи, що колись український народ був освіченим і "колись став джерелом освіти для Великоросів", автори вказували...
"дякуючи вище вказаним (Валуєвському і Емському) ціркулярам про українську мову, Українців поставлено в імперії в гірше становище, ніж ідолопоклонників:
"Українцям заборонено мати на рідній мові навіть сьвяте Євангеліє! Се вже має вигляд переслідування зрозумілого народові і дорогого христіянам слова божого"...
"Про язики і всякі мови релігійна наука висловилась цїлком ясно, але наперекір циркулярам.
В гол.ІІ дїяння сьв. Апостолів, де пишеться про схід Духа сьвятого, сказано, що "ісповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншыми мовами", і "чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють" (ст.4-6).
Всї хто чув, здивували ся й питались: "Як же се чуємо кожний власну говірку свою в якій родились?" (ст.8) Апостол Петро пояснив їм, що се од Духа сьвятого (ст.14).
Після всього отсього заборона якої-б та не було мови чи говірки ("в якій родились") чи не буде тією хулою на Духа, за яку Христос призначив найбільшу кару ("не простить ся" сьв. Лука, гол.12, ст.10)?
Апостол Павел, котрий сказав, що все написане ним, "се заповідї Господні" (І Послання до Корин., гол.14, ст.37), в своїм посланні наказує християнам дбати про "духовне", про дарунки духа, велить обертати сі до людей на їх рідній мові, щоб зрозумів і невчений, і дякує Бога за те, що Він дав йому можливість говорити на рідних людям мовах (І Послання Ап. Павла до Корин., гол.14).
Нарешті, навіть занехаяння того, що людинї дав Господь, по науці сьв. письма буде суворо покаране (Мат. гол.25, ст.13-30, І Посл. до Тимофея гол.4 ст.4, гол.5, ст.8, І Посл. до Фессалоникійцїв, гол.1,19,20 і иньші місця)"
*
Повний текст документу був надрукований у Львівському "Літературно-науковому віснику" "Новий документ до старого спору" (щоправда, нажаль, без повідомлення про конкретних авторів, серед яких, дуже вірогідно, бів саме І.Луценко) 1905 - т.29 - ч.ІІ -с.153-159
- - -
За книгою
"Іван Митрофаонвич Луценко (1863-1919):
український націєтворець".
Київ, 2013
Автори
Вінцковський Тарас
Музичко Олександр
стор.49-50
Цей пост також розміщено на: http://mysliwiec.dreamwidth.org/2873918.html
Коментів:
15 січня 1905 року І.Луценко та інші лідери української громади Одеси звернулися до комітету мініністрів Російської імперії з протестом проти переслідування української преси та вимогою про дозвіл на ії заснування*...
Нагадуючи, що колись український народ був освіченим і "колись став джерелом освіти для Великоросів", автори вказували...
"дякуючи вище вказаним (Валуєвському і Емському) ціркулярам про українську мову, Українців поставлено в імперії в гірше становище, ніж ідолопоклонників:
"Українцям заборонено мати на рідній мові навіть сьвяте Євангеліє! Се вже має вигляд переслідування зрозумілого народові і дорогого христіянам слова божого"...
"Про язики і всякі мови релігійна наука висловилась цїлком ясно, але наперекір циркулярам.
В гол.ІІ дїяння сьв. Апостолів, де пишеться про схід Духа сьвятого, сказано, що "ісповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншыми мовами", і "чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють" (ст.4-6).
Всї хто чув, здивували ся й питались: "Як же се чуємо кожний власну говірку свою в якій родились?" (ст.8) Апостол Петро пояснив їм, що се од Духа сьвятого (ст.14).
Після всього отсього заборона якої-б та не було мови чи говірки ("в якій родились") чи не буде тією хулою на Духа, за яку Христос призначив найбільшу кару ("не простить ся" сьв. Лука, гол.12, ст.10)?
Апостол Павел, котрий сказав, що все написане ним, "се заповідї Господні" (І Послання до Корин., гол.14, ст.37), в своїм посланні наказує християнам дбати про "духовне", про дарунки духа, велить обертати сі до людей на їх рідній мові, щоб зрозумів і невчений, і дякує Бога за те, що Він дав йому можливість говорити на рідних людям мовах (І Послання Ап. Павла до Корин., гол.14).
Нарешті, навіть занехаяння того, що людинї дав Господь, по науці сьв. письма буде суворо покаране (Мат. гол.25, ст.13-30, І Посл. до Тимофея гол.4 ст.4, гол.5, ст.8, І Посл. до Фессалоникійцїв, гол.1,19,20 і иньші місця)"
*
Повний текст документу був надрукований у Львівському "Літературно-науковому віснику" "Новий документ до старого спору" (щоправда, нажаль, без повідомлення про конкретних авторів, серед яких, дуже вірогідно, бів саме І.Луценко) 1905 - т.29 - ч.ІІ -с.153-159
- - -
За книгою
"Іван Митрофаонвич Луценко (1863-1919):
український націєтворець".
Київ, 2013
Автори
Вінцковський Тарас
Музичко Олександр
стор.49-50
Цей пост також розміщено на: http://mysliwiec.dreamwidth.org/2873918.html
Коментів: