Русские (служивые люди империи) о себе:

[mysliwiec]

Иллюстрация к посту " Служивый русский ненарод"

"Что простому россиянину до той Сирии, которую не всякий и на карте сыщет? А вот есть дело! Не до Сирии, конечно, - до себя.
Успешная боевая операция словно возвращает нас - к себе. К своей исконной исторической роли - к роли великой державы. Князь Безбородко, министр иностранных дел при Екатерине II, в

Comments

[mysliwiec]

"Як постала Російська імперія?

Її збудували українці: шукаючи для себе блискучі перспективи, українські шляхетські роди масово пішли на службу до російських монархів. У лавах російського дворянства органічно почувалися Апостоли, Безбородьки, Бонч-Бруєвичі, Вронські, Гудовичі, Драгомирови, Капністи, Кочубеї, Крижанівські, Милорадовичі, Остроградські, Родзянки, Розумовські, Сологуби, Чайковські... Дивно було бачити законо­слухняними й вірнопідданими новоспечених російських дворян із колись грізними прізвищами, від яких здригалися поляки, турки та московити: Галагани, Гамалії, Дорошенки, Ждановичі, Косинські, Лободи, Лизогуби, Скоропадські, Сулими...

Не те щоб українці були позбавлені патріотизму - вони завжди пам’ятали про свої права та вольності, мріяли про повернення «старих добрих часів». Причому як еліта, так і простий народ. Усі стани українського суспільства знову й знову нагадували центральній владі про своє палке бажання повернутися до «старих добрих часів» з правами та привілеями, виборністю влади та автономною Гетьманщиною. Але імперія, яку збудували, нагадаймо, українці, потребувала уніфікації, і тому остаточне згортання будь-яких автономних прав Гетьманщини й перетворення її на звичайні російські губернії ставали неминучими. Про це і йшлося в настанові Єкатєріни ІІ до обер-прокурора Вязємського: «Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, які користуються підтвердженими їм привілеями, порушувати які всі одразу було б непристойно, однак і називати їх іноземними і мати з ними справу на такій основі більше ніж помилка... Ці провінції [...] належить найлегшими способами привести до того, щоб вони обрусіли й перестали дивитися, як вовки в лісі... Коли ж у Малоросії гетьмана не буде, то слід старатися, щоб навіки й ім’я гетьманів зникло...»

Читайте також: За правдою - до волосного суду

Отже, колишня козацька аристократія швидко знайшла собі місце в загальній структурі імперії, і, за­уважимо, не останнє. Вона міцно осідала на землі, багатіла, перетворювалася на добропорядних господарів-поміщиків. А не утвердивши свого часу власний національний монархічний проект, дедалі більше вписувалася в чужий, що до того ж був слабший, відсталіший і тому обіцяв кращі перспективи тим українським хлопцям, які захотіли б просунутися на державній службі імперії. А охочих обійняти посади було чимало.

Крім того..."

Прочитайте ось це: http://tyzhden.ua/History/148225