Хто в Україні є основним джерелом ненависті чи нелюбові.
У. Т.: Агресія Росії багато що змінила, суспільство об’єдналося. Але чи можливо нині говорити про справжнє примирення, наприклад, між вояками УПА й солдатами радянської армії, чи це вже справа майбутніх поколінь?
- Так, це справа майбутнього покоління, а старе, таке як я, має вимерти.
Я вам скажу, хто є основним джерелом ненависті чи нелюбові.
Річ у тому, що в радянській армії, зрештою, як і в бандерівців, окрім армії, в котрій я служив і був у боях, іще існували «Смерш», війська НКВД, які після війни боролися із партизанами, було МГБ, і всі вони зараз ветерани Другої світової війни.
Більшість із них пороху не нюхали. Енкаведисти вбивали людей, знаючи, що то невинні люди. І хоч би які ці особи були злі та жорстокі, їх усе одно мучить совість.
Отож, щоб урятуватися від неї, вони придумали собі фабулу, мовляв, ті, кого знищили, були запеклими ворогами їх самих, їхніх родин і Радянського Союзу. А вони рятівники СРСР, бо вбивали цих ворогів, які насправді не були ворогами.
І тому ці люди не можуть жити, не створивши брехливої картинки своїх учинків.
Їх серед ветеранів так званої ВВВ більшість. І от вони є головними носіями тієї ненависті, яка досі існує.
Вони живуть, вони не були на фронті, не хворіли, не голодували і т. ін. Вони ще довго житимуть. Вони передали дітям ту ненависть, і в цьому наша трагедія.
Народу треба розказати, хто насправді є сіячами цієї незгоди.
Ігор Юхновський
- народний депутат України І-IV скликань, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів. Народився 1925 року на Рівненщині. 1944-го призваний у радянську армію, воював на території Австрії, був поранений. У 1951-му закінчив фізико-математичний факультет Державного університету імені Івана Франка у Львові. Працював викладачем, очолював кафедру університету, в 1965-му захистив докторську роботу, в 1967-му дістав звання професора. Від 1972 року - член-кореспондент, від 1982-го - академік Академії наук УРСР, голова Західного наукового центру, член Президії АН УРСР. Від 1990-го - депутат Верховної ради УРСР, голова опозиційної Народної ради, співавтор Декларації про державний суверенітет України. Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників
Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/
- Так, це справа майбутнього покоління, а старе, таке як я, має вимерти.
Я вам скажу, хто є основним джерелом ненависті чи нелюбові.
Річ у тому, що в радянській армії, зрештою, як і в бандерівців, окрім армії, в котрій я служив і був у боях, іще існували «Смерш», війська НКВД, які після війни боролися із партизанами, було МГБ, і всі вони зараз ветерани Другої світової війни.
Більшість із них пороху не нюхали. Енкаведисти вбивали людей, знаючи, що то невинні люди. І хоч би які ці особи були злі та жорстокі, їх усе одно мучить совість.
Отож, щоб урятуватися від неї, вони придумали собі фабулу, мовляв, ті, кого знищили, були запеклими ворогами їх самих, їхніх родин і Радянського Союзу. А вони рятівники СРСР, бо вбивали цих ворогів, які насправді не були ворогами.
І тому ці люди не можуть жити, не створивши брехливої картинки своїх учинків.
Їх серед ветеранів так званої ВВВ більшість. І от вони є головними носіями тієї ненависті, яка досі існує.
Вони живуть, вони не були на фронті, не хворіли, не голодували і т. ін. Вони ще довго житимуть. Вони передали дітям ту ненависть, і в цьому наша трагедія.
Народу треба розказати, хто насправді є сіячами цієї незгоди.
Ігор Юхновський
- народний депутат України І-IV скликань, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів. Народився 1925 року на Рівненщині. 1944-го призваний у радянську армію, воював на території Австрії, був поранений. У 1951-му закінчив фізико-математичний факультет Державного університету імені Івана Франка у Львові. Працював викладачем, очолював кафедру університету, в 1965-му захистив докторську роботу, в 1967-му дістав звання професора. Від 1972 року - член-кореспондент, від 1982-го - академік Академії наук УРСР, голова Західного наукового центру, член Президії АН УРСР. Від 1990-го - депутат Верховної ради УРСР, голова опозиційної Народної ради, співавтор Декларації про державний суверенітет України. Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників
Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/