Найбільш дошкуляти нашим сусідам буде те, що це цитати не з якогось там невідомого маргінального русофоба, а з Самого автора словника Даля. Порівняти як відрізняється укр. і рос. літературна мова від народної мови у малоросів і у великоросів. Бо той-такі Даль пише про рос. мову:
"..чѣмъ менѣе языкъ писателя напоминалъ отчизну свою, тѣмъ легче понимали его читатели и читательницы; чѣмъ болѣе онъ отзывался материкомъ, тѣмъ онъ казался грубѣе, пошлѣе и непонятнѣе."
Даль (в тому тексті що за посиланням) просто наводить приклади того, як розмовляють в різних регіонах Росії в 1852 році. Ще йсупроводжуе це своїми поясненнями- так переселенці, а там чухни багато і,т.д. З того всього виходить картина, - що так звана "рос. літературна мова" дуже і дуже відрізняється від того, як розмовляв народ "в дєрєвнях", в "глубінкє".
Якщо поряд поставити приклади того як розмовляли на селі в Україні і наскільки це в різних регіонах відрізняється від тодішньої укр. літературної мови, то цікаво б порівняти з прикладами Даля . В Україні лутературна мова витікає з народної (напрямок руху - знизу-нагору), а в Росії - навпаки- через освіту "свєрху -вниз" кожному новому поколінню рцзноетносних обрусєвшіх насаджується як зразок те, що міські розумники домовилися вважати "правільньім русскім язьіком". Вже в другому-третьому поколіннях , через освіту, вони потроху наближаються до міських зразків, а на початках верзуть таке, що і не второпаєш (дивись приклади Даля) - перекручують ту мову кожен на свій лад.
Reply
Reply
Може підкажете якісь тексти де наводяться цитати з народних говірок України середини 19 століття?
Цікаво було б в одному пості порівняти з цими прикладами, що були записані Далем:
"- што ужь за чал'экъ, неча баить; брачско серчё.... печи, стеречи; дѣлашь, дѣлатъ, дѣламъ; надозривать вмѣсто надзирать; кочень вмѣсто качанъ; сполошь вмѣсто сплошь; пасево вмѣсто пастьба, ботовь вмѣсто ботва, козанки, жомочки, сёло, iово, доброво и проч.... мнукъ, вного, повно; в вмѣсто г: ковда, товда; с вмѣсто ш и на-оборотъ: яс(ч)ной пирогъ, яшно на небѣ; молосное; с вмѣсто ч, ц: пости такъ, свѣты и твѣты; ц и цч вмѣсто ч (особенно въ Залѣсьѣ): целэкъ, цчелэкъ, цчерква, цчово, цово; говорятъ также: не точе (не только), ничо (ничего), катца (кажется), хот'ца, подь (поди), разѣ (развѣ), тамоди, тутоди, Ванькя, Ваньтя, Лисафья (Лизавета), ложковъ, болѣзнёвъ; возмитё, говоритё;... съ намъ, съ вамъ, къ нами и къ вами; сѣкчи, толокчи, пекчи; данныемъ, званыемъ, прежнiимъ; экъ ёнъ лома'тся, хвата'ть; затѣмъ, во многихъ мѣстахъ пьютъ цай и даже цвай ( ... )
Reply
Reply
Порівняти як відрізняється укр. і рос. літературна мова від народної мови у малоросів і у великоросів.
Бо той-такі Даль пише про рос. мову:
"..чѣмъ менѣе языкъ писателя напоминалъ отчизну свою, тѣмъ легче понимали его читатели и читательницы;
чѣмъ болѣе онъ отзывался материкомъ, тѣмъ онъ казался грубѣе, пошлѣе и непонятнѣе."
Reply
Reply
Reply
З того всього виходить картина, - що так звана "рос. літературна мова" дуже і дуже відрізняється від того, як розмовляв народ "в дєрєвнях", в "глубінкє".
Якщо поряд поставити приклади того як розмовляли на селі в Україні і наскільки це в різних регіонах відрізняється від тодішньої укр. літературної мови, то цікаво б порівняти з прикладами Даля .
В Україні лутературна мова витікає з народної (напрямок руху - знизу-нагору), а в Росії - навпаки- через освіту "свєрху -вниз" кожному новому поколінню рцзноетносних обрусєвшіх насаджується як зразок те, що міські розумники домовилися вважати "правільньім русскім язьіком".
Вже в другому-третьому поколіннях , через освіту, вони потроху наближаються до міських зразків, а на початках верзуть таке, що і не второпаєш (дивись приклади Даля) - перекручують ту мову кожен на свій лад.
Reply
Reply
- так.
Reply
Leave a comment