метрохитрощі

[myrko]

Знаєте для чого придумали міф про читання у метро? Що це так потрібно і правильно і традиційно. І що нема київського метра без читачів... Дуже просто все пояснюється. От ви зверніть увагу на читачів. Особливо молодих пацанів і дєвіц. Книжка кладеться майже на коліна, щоб голову якомога нижче опускати і не дай Боже підняти очі на обличчя пасажирів, яким не вистачило місця. Бо ж серед цих пасажирів можуть бути ОСОБИ ЛІТНЬОГО ВІКУ, ПАСАЖИРИ З ДІТЬМИ ТА ВАГІТНІ ЖІНКИ (ОЛВПЗДВЖ). Але ти молодий перспективний мен, ти читаєш книжку в метро - це твій захисний тотем. Сьогодні оце спостерігав за цілою лавочкою таких юних інтелектуалів. Над одним стояв похилений в 3 погибелі дідусь, але чувак не піднімав очей, згорбившись у м'який знак і всім своїм виглядом показував, що інформація з книжки Акуніна саме зараз - на вагу золота.

Є інші варіанти як відкосити від ОЛВПЗДВЖ (повертаємося до лавочки інтелектуалів):
а. Втома. Показуєш всім своїм виглядом, що ти 3 доби вкалував на будові. Для того, щоб остаточно заспокоїти совість варто "заснути" і не бачити цих всіх ОЛВПЗДВЖ
б. Сумка. Навіть легку сумку чи рюкзачок можна перетворити у непідйомну ношу. Артистичні здібності, покрехкування і часте поправляння рюкзака на колінах звільняє від обов'язків перед ОЛВПЗДВЖ
в. Обнімашечки. Навколишній світ перестає існувати для закоханих. Обнімашечки і поціловувачки на лавочці у метро - і нехай всі ОЛВПЗДВЖ зачекають.
г. Бидло. Просто їдуть чьоткі пацики в метро. Хулі їм вставати?

Мабуть. є ще методи. Описані вище - найпоширеніші :)