Безгрішні канадійці?
Таїнство сповіді (покаяння) є великою необхідністю в житті справжнього християнина. Великі святі дуже часто сповідалися в житті не тому, що були дуже грішні, а щоб уникнути теж на майбутнє важких гріхів, тобто з малих прогрішень часто. Для прикладу, богобоязливий св. Йосафат Кунцевич, ЧСВВ, бувало, сповідався два рази на день…
До чого веду? До того, що вже за немалий час перебування у Канаді зауважив, що у так званих сільських парафіях («фармах») до св. Причастя йдуть переважно всі (дорослі або старші, бо молоді майже не видно), а от до сповіді рідко хто... У більшості канадійці сповідаються раз на рік у час Великого Посту або раз на кілька років. Звичайно, дехто навіть і не готується добре. Мова не тільки про провінцію Альберту. Чув, що схоже теж є і в Торонто і т.д.
Слід сповідатися частіше, якщо хочеш бути чистішим в очах Бога, мати світлішу душу. Це може бути раз на тиждень, місяць тощо. Таке практичне християнство! Якщо це не стане доброю звичкою, то так можна взагалі забути про необхідність висповідатися. Навіть нагадування священика не поможе потім, не буде авторитетом Христова Церква… Наголошував, між іншим, на тому (потребі частої сповіді) цього року в часі великопісної місії для наших семи парафій: якби то виглядало, якби людина раз на рік ходила в душ?.. Назагал переважно божевільні не мають гріха.
На жаль, картина поза океаном досі не змінилася… Якось виходить не до кінця по-католицьки. Таке враження, що тамтешні вірні втрачають почуття гріха, чуючись зашвидко «праведними», хоча можуть бути досить культурними, порядними чи вихованими. В Україні, як на мене, наші вірні УГКЦ частіше сповідаються, але не раз бракує в житті елементарної культури, поваги до ближнього… Така, отже, різниця.
Чи зміниться невтішна релігійна ситуація в секуляризованій не раз країні?
