Моя думка про поезію
Різне чув уже про поетів чи поезію... Що, мовляв, поети божевільні, меланхоліки, що вірші пишуть тільки песимісти, коли в них депресія тощо. Скільки голів, стільки й умів, як кажуть. Найбільше люди судять про щось по собі (через власний досвід) або живуть стереотипами.
Хочу сказати, що поети є різні як і різні поетичні жанри. Є немало справжньої (змістовної) поезії, не тільки банальні віршики зі старими ідеями. Дивно чути, що віршування базується виключно на песимізмі. Особисто часто теж пишу всякі поетичні твори в оптимістичному настрої, цілком усвідомлено, що важко охарактеризувати якимось «божевіллям». :)
Поетичне слово, коли воно автентичне та походить найперше із незаплямленого гріхами серця, як теж є під натхненням Св. Духа, має могутню силу, навіть у євангелізаційно-місіонерському плані.
Cтародавні греки, між іншим, вважали поетів «віщунами», такими, в яких загніздилися... боги відповідно до свого тодішнього менталітету.
«Як в нації нема вождя, тоді вожді її поети» (Євген Маланюк).