Найвеселіший цвинтар у світі
Смерті нам не оминуть. Одні про неї не раз думають, аби потім менше боятися при зустрічі, інші взагалі стараються уникати думки про цю сумну (?) реальність... Смерть не трубить, кого губить, − як кажуть.
"Скажемо прямо і без натяків: питання про релігію, про Бога, про віру невіддільне в людській свідомості від питання про смерть. Або, вірніше, від питання про те, чи є щось після смерті чи ні", − писав раніше відомий богослов Олександр Шмеман.
Наприклад, християнин має певність, що з фізичною смертю ще нічого не закінчується, що прийдеться стати перед Творцем зі своїми явними ділами: тільки їх можна взяти з цього світу у потойбіччя, котре, як відомо, покидають з різноманітних причин: глибокого старіння, внаслідок важкої хвороби, дтп, безжального вбивства (й аборту теж) тощо.
"Тих, що вчора були з нами і говорили, сьогодні з нами вже нема. Вони покликані до свого й нашого Господа, щоб кожний з них показав доробок свого життя. Погляньте на день вчорашній і сьогоднішній. Вчора минулось, мов ранній цвіт, так і сьогодні перейде, як вечірня тінь..." (св. Єфрем Сирійський).
Сам з дитинства люблю прогулюватися тихими цвинтарями, де є можливість бодай частково познайомитися з незнаними колишніми землянами, роздумати про себе в молитві чи кінець дочасного існування під сонцем. Пригадую, як не раз бігав малим на цвинтарі у Карпатах, що на Сколівщині, один з яких навіть був розташований поруч нашого поля край села. Було цікаво, хоч і трохи страшно... На цвинтарях часто назагал панує якийсь сум і рідко хто має причину для веселощів.
Виявляється, що є люди, які можуть бачити смерть… красивою та веселою. Мова йде про так званий "Веселий цвинтар", який знаходиться в одній сільській місцевості у Румунії (Săpânţa, Maramureş). Це як своєрідний музей просто неба, котрий існує там з 1935 і куди спішать звідусюди охоче туристи.
Дивовижна назва румунського цвинтаря походить, отже, від мальовничих фарб численних надгробних хрестів з портретами померлих різноманітних професій, сатиричних епітафій (здебільшого від першої особи) і також забавних сцен (різьблених, барвистих) з життя покійних. Як голосить переказ, ця традиція бере початок ще від древніх даків, адже для них смерть була всього-на-всього продовженням життя душі.
Ряд малюнків зображають так само і безпосередню причину смерті, як наприклад, алкоголізм, вбивство, транспортна аварія і т.д. Ось така "весела смерть".
Click to view