Символ віри Ф.М. Достоєвського
«Я - дитя століття, дитя зневіри і сумніву до цих пір і навіть (я знаю це) до гробової кришки. Яких страшних мук коштувала і коштує мені тепер ця спрага вірити, яка тим сильніша в моїй душі, чим більше в мене противних доказів. І, проте ж, Бог посилає мені інколи хвилини, в які я абсолютно спокійний, в ці хвилини я люблю і переконуюсь, що є люблений іншими; і в такі-то хвилини я склав у собі символ віри, в якому все для мене ясно й свято . Цей символ дуже простий, ось він:
Вірити, що немає нічого прекраснішого, глибшого, симпатичнішого, розумнішого, мужнішого і досконалішого за Христа, і не тільки немає, але з ревнивою любов'ю кажу собі, що й не може бути. Мало того, якщо б хто мені довів, що Христос є поза істиною, і дійсно було б, що істина поза Христом, то мені краще хотілося б залишатися з Христом, ніж з істиною".
Ф.М. Достоєвський (Лист до М. Д. Фонвізіна)
Переклад: Микола Микосовський