О блаженна Йосафато,
За небесним милим Братом
Ти тужила завше тут.
Посилав Господь терпіння,
Вів дорогою спасіння…
Відчаю минула кут.
Гріла ніжною любов’ю.
Благодать текла рікою
І серця купались в ній.
Знають добре християни,
Що теж лікувала рани
Словом вічним в бурі цій.
Мавши віри крила дужі,
Зупинилась у Прибужжі
Й сіяла добро та мир.
Праця і духовні вправи…
Сміло йшла з Царем без слави
Крізь життя бурхливий вир.
Не забула про Пречисту.
Вчинків золоте намисто
Їй вручила із ухіттям.
Над Згромадженням - зірниця,
Людству вірна провідниця;
Помагаєш Божим дітям.
Жужель, Кристинопіль… знані.
Промайнули дні останні
Й Бог покликав до висот.
Вся земна мандрівка вдала.
Сестрам світлий приклад дала,
А Христу - букет чеснот!
7.10.2002 Р.Б.
Автор: о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ