Зневаги незнайомих анітрохи людей...
Не раз в житті можна стикнутися з проблемою, що хтось судить певну людину, взагалі її не знаючи: не бачив ніколи в обличчя, не знає стану її душі, щоденного життя, серця тощо. Тобто може навіть зневажати, наприклад, у письмовий спосіб в Інтернеті перед іншими. Тому через те появляються наклепи, несправедливий осуд, дезінформація багатьох. Але ми знаємо, що навіть є одна із Божих Заповідей у Декалозі: не свідчи неправдиво проти твого ближнього. Читаємо, до речі, у св. Писанні наступне: "Ти хто такий, що чужого слугу судиш?" (Рм 2, 1). Або в євангелії від св. Луки: "Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься" (Лк 6, 37).
На жаль, ми це часто забуваємо-чи миряни, чи священики. Буває, що хочемо бути "суперхристиянами", забуваючи при тому за елементарну людяність, культуру та виховання. А варто бути насамперед людиною, а вже потім християнином і т.п. Так і хочеться в цьому контексті згадати актуальні слова одного з моїх колишніх ректорів (а тепер єпископа) в час філософсько-богословського вишколу Кир Діонісія Ляховича, ЧСВВ: "Без правдивої любові ми не є ані православними, ані католиками". Слід, отже, задуматися над висловленим кожному. Чи не так?
Буває, що часом із невіруючими, що відзначаються певною мораллю та культурою, є набагато легше спілкуватися ніж із "традиційними" християнами (з метрики більше). Як же можна вирішити цю неабияку духовну проблему? Коли тебе судять, зневажаючи і водночас цілком не знають особисто? Навіть у філософії є така норма, що не можеш оцінювати якусь річ, якщо її перед тим не пізнав, не дослідив, тобто робити судження про щось, піддавати критиці і т.д. Якщо дійсно щось маєм проти когось, то краще сказати це через приват, в очі так само при можливості, адже якраз такі дії виглядатимуть більш по-Божому і, звісно, відповідніше до біблійної логіки, а не навпаки...
Особисто сам із цим тепер як ніколи стрінувся, бо одна духовна особа з Івано-Франківщини (о. В. П.) почала ще раніше в мережі мене безпідставно зневажати, хоч ми ніколи не стрічалися і знаю про неї тільки зі слів знайомих... Навіть раз заявила, що між нами... нема нічого спільного (!!) - схиляється в церковній діяльності до незрозумілого до кінця лефевризму. Не звертається по імені, а передусім по навмисно перекрученому прізвищу, та це таке. Мабуть, отримує задоволення від здійснення образ... Також не знаю точно за що недогодив: за свої життєві переконання, особливо християнські, декотрий досвід, виражені погляди (немало ж пишу у ЗМІ) чи просто що настрій не той?.. Причина досі невідома. Між іншим, щодо буття в кібер-просторі, то варто ознайомитися всім із своєрідною віртуальною етикою або нетикетом. Принаймні з основними правилами, тому що в неті є теж живі люди, які мають власну гідність від Творця.
Любімо одні одних, як це заповідав раніше Спаситель. Доцільно відрізнити особу як таку від того що вона каже чи пише, для прикладу. Зрештою, ніхто з нас не без гріха в суті та не є суціль безпомильним... Навіть прислів'я є одне знане по темі, що, мовляв, коли комусь хочеться вдарити собаку, то завжди знайдеться відповідна палиця. І, як знаємо, є немало в соціумі прикладів цієї невеселої реальності. :(