Св. Іван Золотоустий про молитву і наполегливість
Того, з чим не можемо впоратися власними силами, легко досягнути за допомогою молитви. Я маю на увазі молитви, які наполегливо промовляємо з дня на день. Бо молитися - завжди, безперервно, - це наш обов'язок. Обов'язок як для того, хто страждає від недуги, так і для того, хто вже одужав; як для того, хто в небезпеці, так і для того, хто в радості, - той, хто в небезпеці, благає Бога полегшити його становище, а той, хто в радості, прохає, аби так тривало й надалі.
Ти спокійний? Тоді молися Богові, щоб мир продовжував сповнювати твою душу. А може, ти відчуваєш, як у тобі наростає хвиля гніву? В такому випадку проси Господа, щоб Він дав тобі силу стишити цей гнів, і в тебе на душі знов запанує спокій. Твої молитви почуто? Тоді подякуй від усього серця за те, що тебе почуто. Твої молитви не приносять результату? Прояви наполегливість і їх почують. Бо навіть якщо Бог дарує нам щось не відразу, то причиною цього не є Його небажання прислухатися; затримуючи дар, про який просимо, Господь прагне бути ближчим до нас завдяки молитвам, які підносимо до Нього.
Ніколи не бійся наблизитись до Бога в молитві. Ми не потребуємо нікого, хто говорив би за нас. Господь хоче, щоб кожен із нас говорив сам за себе, хоч би й мав за собою десять тисяч поганих вчинків. Бо що стосується людей, то хоч би ми сперечалися й не погоджувалися з ними безліч разів, все ж приходимо до них вранці, по обіді й увечері. Навіть якщо вони ще гніваються на нас, то ми швидше подолаємо ворожість, постійно зустрічаючись із ними. Набагато більше можна досягнути у відносинах із Богом...