Аборт-війна народжених проти ненароджених...
Усі ми, як розумні свідомі сотворіння, знаємо (чи принаймні мали б знати), що життя під сонцем - великий Божий дар, надзвичайна цінність для людської особи як такої. Наявність життя прикрашує обличчя землі: рослини, тварини, птаство, люд... Безперервний рух на планеті наповняє собою всесвіт. Його часто оновлює, підносить на вищий щабель дійсності. І це є якраз життя - певний процес, еволюція вперед багатьох ідей, планувань тощо.
Однак не раз на перешкоді цій реальності стає безпощадно смертоносна свідомість декотрих, смерть, насамперед штучного характеру...
Аборт, контрацепція, швидка втрата вагітності... Неодноразово в нашій повсякденній діяльності доводиться стикатися з цим ганебним і несолодким явищем, це бачити, чути, переживати. Воно, до речі, було знаним тисячі років у різних світових культурах і поширюється з немалим розмахом у сучасності. А Церква Христа не мовчить. Бо якби в цьому плані мовчала, то тоді, мабуть, заговорило б несподівано каміння... Та прислухається до її голосу, заклику Бога, на превеликий жаль, далеко не кожен.
Клятва Гіппократа, котру складають лікарі, стає чистої води формальністю і самообманом, особливо коли вони своїми діями поборюють тихцем невинне людське життя. Тому що древній Гіппократ, цей славетний батько медицини, яка мусить приносити суспільству тільки добро-користь, як відомо, присягав: «Жодній жінці не дам засобу, який може знищити її плід...». Отже, кому тут замилюється очі, якщо стара істина невмируща та одна? Навіщо брати гріх на душу і про яку цілковиту довіру можна тоді говорити?
Плід кожного лона є благословенний, цінний. Це підтверджує, як бачимо, і сам Творець буття людини. У Документах II Ватиканського Собору знаходимо ось що: «Нехай буде відомим усім, що людське життя і обов'язок його передавання не обмежується тільки до цього світу, і не можна його тільки до нього примірювати і розуміти, але завжди стосується також і вічного призначення людини (Gaudium et spes, 51).
Аборт - це важке вбивство на початку життя, не є такою собі «простою операцією». Можливо, хтось читав так званий щоденник ненародженої дитини, де все так добре почалось, а погано закінчилося, адже мама це ангелятко посміла погодившись на кінець... убити. У сукупності аборти творять тривалу війну дорослих проти беззахисних. Проте і їх могло б не бути, коли б... Хіба ж можна, як це трапляється повсюдно, за кілька хвилин тілесної приємності у статевому акті обидвох знищувати згодом те, що є саме природною метою такої близькості і загалом подружжя, згідно з Божим задумом? Так, зачаття, виношення, народження дитини та її виховання - це немовби справжнє мистецтво, але Спаситель дає силу-благодать, якщо співпрацюємо з Ним, Його ласкою. Позбавившись зачатого, ніколи не вибавишся від убитого... Це підкреслює духовність і психологія, пов'язані тісно з людиною. Реальність ця невесела.
Одна мама розповідала якось синові-одинакові, що він міг мати ще й сестричку, але вона наважилась зробити аборт, бо був уже на світі він і з двома дітьми хто-зна чи дала б собі раду. Тому що з чоловіком не складалася доля, випивав, не дбав за сім'ю та й економічно не було в ту пору вигідно... А син-підліток, почувши те мамине зізнання, в душі собі подумав: «А коли б я народився другим замість сестрички?..» Страшні речі! Правда?
Гроші, отримані за вбивство дитини, зокрема на пізніших стадіях її існування, нечисті і заплямлені суціль кров'ю... Інколи лікарі думають, що вони начебто роблять «добру справу», адже після аборту в декого, наприклад, у неповнолітніх дівчат, що поспішили з коханням до одруження, з'являється на лиці легка усмішка, одначе вона подібна, більшою мірою, на миттєву «радість». Чимало потім гірко ридають через свій нерозум, необдумане рішення. Звичайно, людського осуду можна деколи уникнути, проте Божого? Неможливо. Варто прийняти іншого. Навіть унаслідок зґвалтування... Всі мають право на існування.
Слава Богові, не всі ескулапи годяться на злочин аборту. Дехто втрачав місце праці через непогодження з цим. Важливішим виявився в такій ситуації закон Всевишнього, а не «правила» брудного «бізнесу-політики», нелюдської наживи. Доцільно нам подумати про майбутнє не тільки власне, але й наших потенційних ближніх, адже життя будь-якої людини, як голосить св. Писання, святе від самого початку вже в лоні матері (пор. Єв. 1, 5; Пс. 139, 15). На схоже натрапляємо і серед багатьох інших християнських авторів. «Не вбиватимеш плоду шляхом переривання вагітності і не вбиватимеш щойно народженої дитини», - читаємо у книзі дванадцятьох апостолів «Дідахе».
Часами серце аж здригається, як бачиш відеофільми подібного змісту, закривавлені фотографії з розчленованими трупиками дітей, що є жалюгідним плодом чийогось свавілля, нелюдяності. Як можна настільки заглушити в собі голос сумління, щоб таке чинити?
Жертва абортивного меча є невинна та беззахисна, як уже підкреслювалося раніше. Відчуваючи небезпеку під материним серцем, може напівсвідомо боронитись, як це показано, для прикладу, у фільмі «Німий крик»... Також хоче жити, дихати свіжим повітрям, святкувати свій День уродин, реалізовувати дані таланти, радіти всесвітові, повному всяких таємниць, і т. д. Подумаймо про це серйозно. Захистімо чиєсь життя... Варто бажати появи новонародженого. Як свідчать факти, з психологічного боку дитина, що була небажаною в батьків, може це відчувати після народження протягом чи не всього земного крокування...
Світ, зокрема сьогодні, потребує зразкового відповідального батьківства, обдуманого підходу до народження потомства, що знаменується біологічним успіхом на противагу до демографічної кризи.
Не доречно схвалювати злочинної атмосфери серед нас, а краще шукати спільними зусиллями шляхів її подолання, стоячи на сторожі вічної правди і знову ж - життя. Наслідки від протилежного не тішать: страждають, буває, жінки, суспільство, брати-сестри ненароджених у той або інший спосіб.
Лишень Господь є єдиним володарем Життя. Сам є ним, як і Любов'ю та Справедливістю. Дав же людині на користь одну зі своїх актуальних заповідей: «не вбий». «Рішення, спрямоване проти життя, народжується часом із важких чи навіть драматичних обставин: глибокого страждання, самотності, браку економічних перспектив, депресії і страху перед майбутнім», - зазначає авторитетно у своїй енцикліці світлої пам'яті колишній римський понтифік Іван-Павло II.
Абортивну ментальність теж породжує і розгнузданий спосіб життя, проституція, шалений секс без раціональних обмежень, життєвий анархізм, войовниче безбожжя... Було б, безумовно, добре, якби й держава (її керівники) відкрили більше очі на цю трагічну реальність наших днів і водночас збагнули, що явна перемога народу все-таки є на стороні життя.
Хай не минаються повік такі благородні постаті, як наприклад, Йоанна Беретта Молля, Наталія Джула (з м. Золочева, Львівщина) та інші (не завжди знані), що були категорично проти абортивного втручання, хоча обставини нібито й змушували... Віддали власне життя на користь дитини. Вірили, безперечно, у міць Божого Провидіння, більше Господню силу, ніж людську. І Творець усього живого та прекрасного за це щедро винагороджує і благословляє!
Під завісу ще подаю ці наукові дослідження про те, що, мовляв, нове життя безцінне від самого початку:
Зачаття. У хвилину зачаття є всі елементи, які творять нову людину. Яйцеклітина і сперматозоїд, зливаючись, утворюють малесенький людський організм вагою лише 0,00000015 г. Цієї миті вже визначено, якого кольору будуть очі дитини, який зріст вона матиме, до яких хвороб буде схильна; визначаються звички, її таланти та вподобання.
18-й день. Починає битися крихітне серце дитини, ще задовго перед тим, як про це дізнається її мама.
4-й тиждень. Зі швидкістю 140-150 ударів на хвилину серце жене кров по тілу дитини завдовжки всього 6 мм. Вона вже має зачатки очей, спинного мозку, нервової системи, легень, шлунку, кишківника.
6-й тиждень. У цей час можна зафіксувати перші імпульси головного мозку. Зараз дитина починає рухатися на 12 тижнів раніше тієї миті, коли мати відчує ці рухи.
8-й тиждень. Усі органи вже сформовані й потребують лише часу і поживних речовин для розвитку. Малюк має пальчики на руках і ногах, може стискати руку в кулачок і навіть гикати. Хоч довжина тіла дитини становить лише 3,5 см.
11-й тиждень. Зараз можна розрізнити індивідуальні риси зовнішності дитини. Вона вміє морщитися, змінювати вираз обличчя і навіть усміхатися. Починає смоктати пальчик.
16-й тиждень. Хоча маленька людина має на зріст всього 14 см, однак вона вже може вільно рухатися у лоні матері, перевертатися, ніби космонавт у космосі. Дитина чує биття серця мами, її голос, який може відрізнити від інших, реагує на звуки із зовні, наприклад, музику.
18-й тиждень. Тепер мама відчуває, як в її лоні дитина рухається. Маля активно напружує м'язи і відштовхується від стінок плаценти ручками і ніжками. Йому стає все тісніше...
