"Петрівник" нас колись об'єднував
Коли ми ще були малими і пасли корови в Карпатах, то в особливий спосіб очікували на літнє свято Петра й Павла. Вже змалку заробляли кошти, адже доглядали ще й чужу худобу, крім своєї. Це було яскраве дитинство без гаджетів.
12 липня зазвичай огорталося сонцем. З тієї миті починали купатися в гірських річках. Юні пастухи об'єднувалися, діставали із рюкзаків чи сумок різні солодощі, соки, солодку водичку тощо і гучно "петрували". Сиділи за так званим "петрівником", тобто великою літерою "П", викопаною в землі на миловидній лісовій галявині. Середина служила за столик. Було весело і хлопцям, і дівчатам від цього дійства на природі. Мали, звісно, місце й цікаві ігри.
Час промайнув. Нині в околицях с. Кам'янка на Сколівщині дітей рідко побачиш із коровами, більше всі у смартфонах удома. Переважно дорослі їх пасуть по черзі за селом. А дитинство минає вітром. Можливо, буде, що потім згадати з реальності...
12 липня зазвичай огорталося сонцем. З тієї миті починали купатися в гірських річках. Юні пастухи об'єднувалися, діставали із рюкзаків чи сумок різні солодощі, соки, солодку водичку тощо і гучно "петрували". Сиділи за так званим "петрівником", тобто великою літерою "П", викопаною в землі на миловидній лісовій галявині. Середина служила за столик. Було весело і хлопцям, і дівчатам від цього дійства на природі. Мали, звісно, місце й цікаві ігри.
Час промайнув. Нині в околицях с. Кам'янка на Сколівщині дітей рідко побачиш із коровами, більше всі у смартфонах удома. Переважно дорослі їх пасуть по черзі за селом. А дитинство минає вітром. Можливо, буде, що потім згадати з реальності...