Як начебто зміїний укус виявився осиним...
Якось раніше під закінчення семінарії я повіз вівтарників і скаутів із шахтарського м. Червонограда на однотижневий відпочинок у Карпати на Сколівщину. Самі хлопці. Десь біля 15-ти. Я тоді, до речі, ними трохи духовно опікувався і більш як півроку їздив до них щоразу на вихідні з Брюховичів поруч Львова.
Намети ми поставили в одному мальовничому місці, в "Лужках" по-місцевому, де є кілька річок, різні галявини. В дитинстві ми там часто пасли корів.
Готували тоді їжу на вогні в казанах, дихали свіжим гірським повітрям, молилися тощо.
Одного дня я десь на короткий час віддалився від юрби, коли почув зненацька: "Брате Миколаю, скоріше: мене вкусила змія...".
Я остовпів. Ще не мав такого досвіду, хоч майже виріс у Карпатах. Подумав собі, що вже кінець нашому відпочинку.
Хлопець тримався за ногу і гучно заливався сльозами.
Я мигцем підбіг до нього і спитав, куди саме вона вкусила... Той показав, звісно. Дивлюся, одна дірочка на місці укусу. Полегшало на душі, адже коли кусає змія, то лишаються поряд дві дірочки від зубів. Питаюся його:
-- Ти бачив змію, щось слизьке відчув на нозі?
-- Ні, -- відповів...
Аж дивлюся, довкола горбика літають оси. Він зачепив ненароком їхнє гніздо.
Взяв забідканого за руку і ми звідти швидко втекли.
Опісля дістав із річки холодний мокрий камінь і порадив прикласти до місця укусу оси. Вона на противагу до бджоли не лишає жала.
Можливо, я тоді трохи посивів. Слава Богу, що все добре закінчилось. Але в горах треба бути готовим до всього. Отруйних гадюк, зокрема у спекотне літо, вдосталь...
Намети ми поставили в одному мальовничому місці, в "Лужках" по-місцевому, де є кілька річок, різні галявини. В дитинстві ми там часто пасли корів.
Готували тоді їжу на вогні в казанах, дихали свіжим гірським повітрям, молилися тощо.
Одного дня я десь на короткий час віддалився від юрби, коли почув зненацька: "Брате Миколаю, скоріше: мене вкусила змія...".
Я остовпів. Ще не мав такого досвіду, хоч майже виріс у Карпатах. Подумав собі, що вже кінець нашому відпочинку.
Хлопець тримався за ногу і гучно заливався сльозами.
Я мигцем підбіг до нього і спитав, куди саме вона вкусила... Той показав, звісно. Дивлюся, одна дірочка на місці укусу. Полегшало на душі, адже коли кусає змія, то лишаються поряд дві дірочки від зубів. Питаюся його:
-- Ти бачив змію, щось слизьке відчув на нозі?
-- Ні, -- відповів...
Аж дивлюся, довкола горбика літають оси. Він зачепив ненароком їхнє гніздо.
Взяв забідканого за руку і ми звідти швидко втекли.
Опісля дістав із річки холодний мокрий камінь і порадив прикласти до місця укусу оси. Вона на противагу до бджоли не лишає жала.
Можливо, я тоді трохи посивів. Слава Богу, що все добре закінчилось. Але в горах треба бути готовим до всього. Отруйних гадюк, зокрема у спекотне літо, вдосталь...