ВМІННЯ ВИСЛУХАТИ УЧНЯ
Життя у соціумі також складається з численних розмов, ділень різною інформацією тощо. Де не глянь, скрізь стрічаємось із людським словом як таким, зокрема у школі. Важливо,щоб це все відбувалося в гармонії: щоб учні поважали своїх учителів, а ті прислухалися до їхніх прагнень чи ідей.
Одним із найважчих умінь на світі є вміння когось вислухати, і це є найвищою формою ввічливості. Без цього важко говорити про якесь афективне спілкування між співрозмовниками. Згідно з твердженням психологів, слухати не вміють приблизно дев’ять осіб із десяти. Один із філософів колись мовив таке: «Правду можуть висловити двоє − один говорить, інший слухає». Відомо, що вміння слухати передбачає готовність віддати свою увагу співрозмовникові у певному місці.
Шкільний учень, для прикладу, є окремим світом, який часами не легко до кінця збагнути вчителеві, зокрема його справжні обдарування, отримані від Творця. Найлегше когось «загнати в кут» через важкий характер, не цікавитися хлопцем або дівчиною - їх культурним, релігійним і моральним розвитком на фоні будівництва загадкового майбутнього. Що цікаво, у св. Писанні частіше можна зустріти дієслово «слухати», ніж «говорити»…
Земне життя - це спілкування та заодно дар від Бога, котрий дається людям лишень один раз. На жаль, часто дорослі не вміють чи не хочуть чути молодших. Якщо вчитель ділить клас на «кращих» і «гірших», то миру в ньому не буде, а особливо якщо «чує» тільки тих, хто йому до вподоби.
Учень завжди має шанс змінитися на краще, якщо ним зацікавлений учитель і старається його зрозуміти попри все… Якось читав приклад о. Миколи Ференца, що, мовляв, одна заможна сім’я виховувала двох дітей. Дочка була дуже слухняна, гарно вчилася й батьки були спокійні за її долю, а син у початковій школі ще поводився добре і із навчанням більш-менш проблем не було, проте коли вступив у коледж, дитину як підмінили… Багато разів за його недобру поведінку викликали батьків, а оцінки могли призвести й до виключення. Батькам вже не допомагало знайомство із вчителями, так що надія на закінчення вищої освіти сина була втрачена...
Одного разу, через деякий час, батьки випадково зустрілися з одним викладачем сина, який повідомив, що він гарно засвоює поданий матеріал, і його поведінка задовільна. Батько з подивом сказав: «Пане вчителю, то, мабуть, не наш син, ви щось переплутали». Все-таки цікавість взяла верх. Батьки подалися до директора коледжу спитати за свого сина. На диво, директор підтвердив слова вчителя, що син повністю змінився, та сказав, аби пішли до куратора групи, вказавши, в який кабінет зайти. Викликали батьки з класу сина і всі у трьох зайшли до кабінету. Там сиділа за підручниками літня вчителька. Батьки запитали її про навчання сина, але на великий подив педагог показувала їм усе мовою жестів. Син пояснив, що вчителька не може розмовляти, тільки розуміє кожного та вміє слухати.
Бачимо, що може наступити бажана зміна у поведінці учня (учениці), якщо знайдеться мудрий педагог, котрому не байдужі чужі діти. Всі на загал потребують підтримки та розуміння. Важливо теж, аби у спілкуванні з учнями вчителі ніколи не зневірювалися, почували себе впевнено, щоб досягти потрібних результатів на педагогічній ниві.
Християнська любов здатна на велику жертву. Отож якщо вчитель у взаємодії з школярами різного віку наслідуватиме небесного Вчителя-Христа, то голос будь-якого учня не буде для нього далеким, а якраз близьким… Саме так зможе виховати в інших Людину з великої літери!
о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ
P.S. Стаття до новоствореного журналу для вчителів середніх шкіл «Світич педагога».