Радість у християнстві
Радість є невіддільною частиною дочасного життя. Годі собі уявити без неї суспільство. Радісні хвилини супроводжують нас протягом різних подій і здатні немовби кожен похмурий день зробити світлішим. Відомо, що не сумують на весіллі на противагу до похорону. Тож чи наше життя є теж з весільним відблиском? Чи вміємо радіти по-справжньому з Богом поза грішними скороминучими втіхами?
У давнину в Палестині наречені не відправлялися у весільну подорож під час медового місяця, а залишалися вдома і протягом цілого тижня радо приймали гостей. Вони надягали свою найкращу сукню, часто носили вінці; і вважалися королем і королевою, а їм підпорядковувалися у всьому. Адже у всьому їхньому тяжкому житті в них більше не буде такого тижня...
Вкрай важливо відзначити, що сам Ісус неодноразово порівнював життя християнина з весільним святом. Радість - головна риса християнського життя. Один студент якось раз сказав радісно про одну відому американську викладачку: "При ній я почувався, ніби купаюся в сонячних променях".
Декотрі вважають, що християнство змушує їх робити те, що вони не хотіли б робити, і заважає їм робити, що вони хотіли б. Життєрадісність, наприклад, став дехто вважати гріхом, тоді як, наприклад, апостол Павло у Фил. 4,4 закликає "Радійте завжди в Господі, і знову кажу: радійте", а один відомий філософ навіть назвав раз дивно радість "скороминущим блаженством".
Хай, отже, нікому не забракне тут справжньої духовної радості на шляху до світлих висот!
У давнину в Палестині наречені не відправлялися у весільну подорож під час медового місяця, а залишалися вдома і протягом цілого тижня радо приймали гостей. Вони надягали свою найкращу сукню, часто носили вінці; і вважалися королем і королевою, а їм підпорядковувалися у всьому. Адже у всьому їхньому тяжкому житті в них більше не буде такого тижня...
Вкрай важливо відзначити, що сам Ісус неодноразово порівнював життя християнина з весільним святом. Радість - головна риса християнського життя. Один студент якось раз сказав радісно про одну відому американську викладачку: "При ній я почувався, ніби купаюся в сонячних променях".
Декотрі вважають, що християнство змушує їх робити те, що вони не хотіли б робити, і заважає їм робити, що вони хотіли б. Життєрадісність, наприклад, став дехто вважати гріхом, тоді як, наприклад, апостол Павло у Фил. 4,4 закликає "Радійте завжди в Господі, і знову кажу: радійте", а один відомий філософ навіть назвав раз дивно радість "скороминущим блаженством".
Хай, отже, нікому не забракне тут справжньої духовної радості на шляху до світлих висот!