Нью-Йорк Таймс
Я вже не раз писав в цьому каналі про феномен хелл-маннівської амнезії, а зараз з’явилася нагода проілюструвати її наочним прикладом.
Нагадаю, що Майкл Крайтон описував свого знайомого Хелл-Манна, фахівця, у певній дуже вузькій науковій сфері, який читав один і той же науково-популярний журнал, якому беззастережно довіряв. Зокрема з абсолютною довірою він ставився до публікацій, присвячених тим темам, в яких він був некомпетентний. Причому кожен раз, як в тому журналі з’являлися публікації на тему його компетентності, Хелл-Манн помічав, що вони не відповідають найнижчим вимогам, є некомпетентними і навіть неправдивими. При цьому Хелл-Манн здивовано казав «диви, яку дурницю написали» - і далі продовжував довіряти компетентності публікацій на теми, в яких він був некомпетентний. Хоча логічно було б, навпаки, припустити, що публікації на інші теми такі самі непрофесійні.
А тепер перенесемо цю модель на українського читача і публікації часопису «Нью-Йорк Таймс». Читач читає в НЙТ статтю про те, що Трамп у Москві винаймав колишній номер Обами, куди запрошував повій, щоб вони мочились на обамове ліжко, поки все це фільмувала ФСБ - і вірить цьому. Потім він у тій же газеті натикається на статтю якогось німецького лікаря про те, що українські військові масово розстрілюють полонених - і не вірить їй, оскільки більш компетентний у цьому питанні, ніж у московських повіях. Однак потім йому на очі трапляється текст, що екс-депутат Артеменко є таємним гінцем між Трампом і Путіним, які через нього обговорюють, як віддати Росії Крим - і знову ж таки вірить цьому. Хоча б більш логічним було б викинути ту «Нью-Йорк Таймс» на смітник, назавжди заблокувавши для себе її публікації, як недостовірні.
Тим більше, що це видання є лавреатом Пулітцерівської премії, яка безпомилково маркує продажну пресу ще з часів Волтера Дюрранті і мирної акції під Капітолієм 6 січня 2021 року. Нагадаю, що вже згадані московські повії входили також у цикл «розслідувань зв’язку Трампа з Росією», який є по суті фейком. Ну й знову ж таки не можу не згадати про такого колективного Пулітцера, як українські медіа, які за природою своєю є не продуцентом новин, а потужною фабрикою дезінформації.
t.me/zmova22/1339