Моє кохане місто
Не хай що там хто говорить, але Київ - чарівне місто, і як хто цього не бачить, то нехай, того не побачити всеодно, це треба відчувати. Я це відчуваю, відчуваю часом гостро а часом не дуже, але відчуваю. Відчуваю не тільки той Київ, що можна бачити зараз, але й те місто, що давно вже зникло у часі, те місто, яким воно було в 60-і, 70-і, 80-і роки. І хоч будинки та вулиці вже змінилися, а деякі і зникли назавжди, всеодно, нічого не зникає внікуди, щось таки і залишається, залишається та єнергія того (минулого) ще міста та тих людей які в ньому жили ... а можливо то все не так, можливо то просто я собі фантазую і намагаюсь змусити повірити себе, що місто в якому я живу саме таке, чарівне і привітливе, завжди сонячне та малолюдяне, і люди ці виховані та милі ... нехай, нехай воно і не так, але всеодно, заплющивши очі, я відчуваю що це місто є саме таким, і ніяк інакше.
