Ще одне інтерв'ю. "Країна" 25.12.12
Странное интервью странной подачей но продолжавшееся в свое время часа 4. Выжат был как лимон и наверно не только я. Так как журналист несколько перекрутила мои слова, а местами просто поперставляла местами - кусок из той части разговора а кусок из другой, возрастанемного накинули))) Но в целом большой материал в украинском издании. Наверно стоит просто быть благодарным и не умничать)):
текст: Ольга БОРИСЮК, фото: Тарас ПОДОЛЯН
[Spoiler (click to open)]
"Едуард НАСИРОВ, 31 рік, фудблогер. Народився в місті Кайраккум у Таджикистані. Батько - військовослужбовець, тому родина часто переїжджала. Коли мав 7 років, перебралися до Татарстану. За два роки батько вийшов на пенсію. Купили будинок у селищі Козелець Чернігівської області. Закінчив Національний університет дизайну. Працював стилістом на каналі М1. Від 2005-го по 2011 рік - провідний художник-модельєр торгової марки "Столичний". Розробляв колекції і представляв на Українських тижнях моди. Із 2011 року веде кулінарний блог Happy Food. Брав участь у програмі "Звана вечеря". Вегетаріанець. Живе в Києві. Неодружений"
Джерело: Gazeta.ua
Фудблогер - це і кулінар, і стиліст, і фотограф, і письменник. У мене є друзіблогери з Італії, Росії, Америки.
У них різний вік і професії, але всі дуже емоційні. Бо гарний блог про їжу без емоцій не зробиш.
Цього року захопився кейтерингом. Це - приготування, доставка і дизайн їжі. Почалося з дня народження подруги. Святкували у Глєбовуді - напівзруйнованій комуналці на столичному Подолі. Господар Гліб здає її для зйомок кліпів, фільмів і реклами. Було 30 гостей. Дрескод - накладні, наклеєні, намальовані вуса. Готував італійські страви, що любить іменинниця. На шоколадний торт "Баскський берет" встановив великі шоколадні вуса.
Місяць тому одружилися друзі. Він танцюрист, а вона - дизайнер одягу. Накрив фуршет у студії танців.
Наречена була у сукні пастельних тонів. Дуже любить персики. Замість торталіпнини спік легкий шоколадний бісквіт із прошарком плавлених у вині персиків, шоколадним кремом ганаш і шоколадним покриттям. Столи розмістив у кутках, вони відбивалися у дзеркальних стінах. На один стіл поставили закуски, на решту - овочеві салати на шпажках, запечені фрукти. Окремо - соки й алкоголь. Готував усе три дні. Мало бути 40 гостей, але прийшло більше. Гуляли до ранку, вистачило всім. Продукти обійшлися десь у 2000 гривень.
Стіл на 20 людей із закусками й гарячим можна накрити за 2000 гривень, влітку - за 1200. Вишуканий обійдеться в 5 тисяч у сезон, у 6-7 - не в сезон. Пармезан є і за 200 гривень, і за 600.
Шоколад із сіллю або голубим сиром - шедевральна закуска до вина. Найтонший шоколад поділив на скибки, зробив крем із вершків, голубого сиру дорблю і прянощів. Кондитерським шприцом поклав на скибку шоколаду. Зверху - відварені у вині груші. До гарбузового супу додав агар. Вийшло желе. Нарізав на квадратики, виклав на печиво і зверху з кондитерського мішка видушив соус із фети зі сметаною. Виглядало як тістечко: печиво, оранжевий квадратик і зверху білий крем.
Якось робив звану вечерю для чотирьох людей у квартирі на Новопечерських Липках. Приїхали дві сімейні пари. Чоловіки сиділи в залі, а я в їдальні вчив жінок готувати лимонне різото, італійський пиріг і лимонад. Довгий стіл, ваза з квітами, кілька люстр, високі стільці - усе красиво. На столі мають бути чотири тарілки - велика, супова, менша для салату і плоска для закусок. І п'ятьшість келихів: для білого й червоного вина, води, коньяку.
Зараз на вечірках модно подавати супи шарами у великих склянках. Шар кремсупу з цукіні, шар - із перцем. Гостям зручно ходити, розмовляти, вони не схиляються над тарілкою. Зварену пасту можна покласти в круглі форми для запікання шарами й посипати горіхами. Запікають хвилин 20, перевертають на тарілку, зверху кладуть горішок і листок базиліку, збризкують оливковою олією. Піцу роблю з червоного тіста, з буряком, або зеленого - зі шпинатом і горіхами.
Салати подаю на канапе або шпажках. Змішую оливкову олію з оцтом і зі спрею бризкаю на палички. Тоді в кожного своя порція. Півкапустини обмотую фольгою і в неї вставляю шпажки. Виходить ніби їжак.
Інколи в піці залишаються товсті боки. Серед моїх френдів у facebook - власник мережі фастфудпіцерій. Він виклав фото, де зробив у піці надрізи по діаметру сантиметрів на 5. Поклав на край моцарелу, базилік, скрутив і прищипнув. Коли піцу розрізають, на кінчику кожного шматка виходить пиріжок із начинкою.
Олів'є й оселедець під шубою на Новий рік роблять хіба наші батьки. Молодші підсіли на курку з ананасами й салат із крабовими паличками. Зараз - третє покоління, яке робить що хоче. Нема стандарту, все доступне. Багатьом цікаво спробувати нове. Не хочуть тиждень доїдати недоїдки й лікувати печінку. Купують кілька шматочків дорогущого сиру, шампанське й чорної ікри. Або роблять тематичні вечірки. Наприклад, "французька революція": французьке меню, закручені вуса, мереживні рукавички, парасольки. Це диктує і музику, і прибори, і одяг, і приміщення. Десяток страв - цілком достатньо. Маю знайомих, які взагалі не паряться. За кілька годин купують ящик алкоголю й тайської їжі. Ніхто не стоїть біля плити.
Завжди маю вдома дві пачки пасти, листкове тісто, рис арборіо, пляшку вина, яйця, горіхи, три плитки шоколаду. Також - оливкову олію, хороший оцет або лимони. Йдуть і в салати, і в десерти, і в основні страви. Добре мати пармезан - три місяці може лежати в холодильнику. Ним присипають пасту або салат. Якщо нарубати й побризкати бальзамічним оцтом, додати свіжого базиліку - чудова закуска до сухого вина.
Коли прийшли гості, готую гаряче, салат і десерт за 22 хвилини. Розтоплюю шоколад, заливаю ним подрібнені горіхи й подаю. За 15 хвилин варю пасту. Обсмажую цибулю, часник і чилі, вкидаю томати у власному соку, тушкую 2-3 хвилини -
й готово. Тим часом розморожую овочі. Влітку заморозив болгарський перець, цукіні та стручки квасолі. Вкидаю їх у сотейник, додаю жменю замороженого горошку, краплю оливкової олії й соєвого соусу
з тростинним цукром. Вони прогріваються, але залишаються хрусткими. Кидаю помідори й салат лолоросо. Виходить в'єтнамський салат.
Ідеальний оцет - бальзамічний темний. Дешевше 100 гривень за пляшечку не буває. По 20 гривень - підробка, на яку не варто витрачатися. Непоганий винний. Білий - універсальний, червоний - більш специфічний.
Мої ходові спеції - чебрець, базилік, ореґано або майоран, кориця, мускатний горіх, розмарин. Додаю їх
у випічку, чаї, десерти. Заварюю чай із червоного базиліку, що насушив улітку. Насправді це кавказька трава реґан.
Мелену корицю на вагу не купую. Вона містить до 70 відсотків борошна і крохмалю. Палички, насипані горою, теж не беру, бо за дві доби видихаються всі ефірні олії. Там лише кора і легкий смак. Купую на Троєщинському ринку у вакуумних упаковках по трип'ять штук. Горіхи і сухофрукти вдвічі дешевші, ніж на розкладках.
Сам роблю ванільний цукор. Хто спробував - у житті не купить ванілін по півтори гривні за пакетик. Паличка ванілі - чорна і смоляниста. Аромат божевільний. Насіння, як дрібна чорна ікра. Вичищаю його,
перемелюю в кавомолці з півкіло цукру. Виходить біла пудра з чорними цяточками. Порожній стручок кладу в цукерницю для запаху. На ринках вони по 25 гривень, у магазині в капсулі - 50.
В арабській кухні є чудова суміш - дука. Трохи сухофруктів, горіхи, панірувальні сухарі й оливкову олію перетираю в блендері на крупу й ставлю на стіл. Доки готую пасту або салат - гості можуть цією дукою й наїстися.
Джерело: Gazeta.ua
http://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_garyache-salat-i-desert-gotuyu-za-22-hvilini/474578