...............................
Было грустно и я весь вечер провисела на балконе, время от времени подходила к компу,чтобы пообщаться с вами.А какое вечернее солнышко...
Хочется бесконечно любоваться на это золото в отблесках заката.Вспомнилось стихотворение Лины Костенко - "Вечернее солнце"
Многие не переведут его дословно,но мелодию украинского языка невозможно не услышать:
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.