Львівський рок
Декілька років тому, на дверях однієї львівської музичної крамниці я побачив рекламний плакат з промовистою назвою "Львівський рок". На плакаті повідомлялось, що видання можна придбати саме в цьому магазині. Не мавши при собі багато грошей, і подумавши, що мова йде про дуже товсте видання, я не став туди заходити. Але, приїхавши до Львову через деякий час, я спеціально пішов туди, щоб придбати книжку. Яке ж було моє здивування, коли побачив маленьку брошурку! Хоча інформація в ній дуже насичена і цікава.
Подаю лише деякі фрагменти, але якщо когось цікавить, звертайтесь, можу просканувати повністю.
ЗМІСТ БРОШУРИ
Вступ
Розділ перший "1962-1974"
Розділ другий "1975-1980"
Розділ третій "1980-1989"
Розділ четвертий "1989-1999"
Розділ п'ятий "2000-2002"
Розділ шостий "Згадаймо, як все починалось"
Збірку придумав, створив і зверстав Юрій ПЕРЕТЯТКО
за участю С.Маковецького, "вуйків", Г.Пантеля тощо і фото зі секретних архівів МК ВЛКСМ, КДБ, приватних колекцій та акцій рок-клубу, п. Дашковича, В. Лісаковського та ін.
"Львівський РОК 1962-2002". Додаток до журналу "ФІРА" ЛВ №120 від 16.03.94. Підписано до друку 15.11.02. Видавництво "ФІРА-люкс". Наклад - 300 прим. Ціна договірна.
© Ю.Перетятко, 2002
"ЛЬВІВСЬКИЙ РОК 1962-2002"
( видання друге, доповнене)
ВСТУП
Ця брошюра, перше видання якої було здійснене у 1995 році, була тоді своєрідним доповненням до популярної книги А.Троїцького "Рок-музыка в СССР", де інформація про Львів уміщувалась у 20 (!) рядків, хоч рок-н-рол у нашому місті вже грали, коли на всіх інших просторах нашої колишньої батьківщини про нього ще тільки подекуди чули...
Минуло немало років, коли виявилось, що майже усі тодішні прогнози упорядника щодо невеселого майбутнього львівської рок-музики, на жаль, збулись. Але, на щастя, залишились ті містичні зерна, що засіяні лише у серці Галичини, які споконвіків породжують і будуть породжувати творчість найрізноманітнішого гатунку - музику, живопис, літературу, театр тощо, незважаючи на соціальні бурі та інфернальність навколишнього буття. Інша справа, що нікуди не поділась і та "патогенна зона", яка продовжує неухильно поглинати всі творчі починання місцевих жителів і примушує найталановитіших емігрувати куди завгодно, щоб якось реалізуватись. Тому наші земляки завжди ставали відомими у Москві, Києві, Польщі, Америці або ще десь інде, але тільки не у себе вдома, де споконвіків і до наших днів потужно б'є джерело справжнього "нацдебілізму". Вже настав час сформувати фундаментальну енциклопедію про неординарні ідеї та непересічних особистостей, яких маргінальність нашого міста породила, але згодом вона ж їх і знищила...
Ця збірка має на меті висвітлити лише незначну частку культури "андеграунду", а саме ту, яка стосується рок-культури. Отже цитата з прологу першого видання 1995 р.:
"...Чи бути рок-музиці в нашому місті?" "Звичайно, що так!" - впевнено відповідають активісти Львівського рок-клубу. Адже РОК - це демократична культура молодого покоління в індустріальному місті (!!!), де музика поєднується з останніми досягненнями техніки і ексцентричним шоу, а тексти "дратують" слух своєю нарочитою різкістю. Донедавна явище рок-музики вважалося антикультурним і відверто негативним (!!!). Але тепер виявилося, що і в нашому суспільстві є багато явищ, з якими енергійний рок гідно веде боротьбу. "Як і будь-яке мистецтво, рок-музика не може бути аполітичною (!!!)", - оптимістично дописував у "Ленінську молодь" (тепер "Молода Галичина" - авт.) президент Львівського рок-клубу ще в жовтні 1987 року.
У цьому абзаці подана загалом вірна на той час, хоч водночас ідеалістична характеристика молодіжної субкультури, і в ньому ж можна виділити три ключові моменти (позначені у тексті трьома знаками оклику - авт.), відповідь на які з точки зору сьогоднішнього дня може прояснити ситуацію такого важкого і практично безрезультатного вживления рок-музики у мереживо культурного життя нашого міста (про якість цього "мережива" варто поговорити окремо).
Перший акцент (!!!) полягає у тому, що психологія і поведінка жителів Львова є переважно типово сільською, апасіонарною і не розрахована на сприйняття чогось бунтарського та просто авангардного. Другий акцент полягає у тому, вороже ставлення до проявів субкультури культивували чиновники і клерки з парткомів, профспілок, управлінь тощо, але ж і зараз вони, хоч і під новими прапорами та вивісками, майже усі у своїх кріслах. Третій акцент - надмірна політизованість пошкодила власне музиці, а 80-90 % енергії діючих осіб йшло на боротьбу зі штучними перешкодами...
Для представників "першої хвилі" рок-н-рол був просто НОВОЮ музикою, вони купалися в морі електронних звуків і заводних ритмів, але на тому і скінчилося, бо жив тоді у Москві страх перед "бандерівським" кублом; тому накази зі столиці "нашей Родины" примушували місцевих перестрашених чиновників придушувати будь-які потуги ентузіастів вкоренити музику світової популярності на українському грунті.
Представники "другої хвилі" зрозуміли, що радянська Система їх боїться і, блефуючи та "вимахуючись", дратували її і гуртували навколо себе незадоволених нею молодих людей, поки їх не розчавила "сусловщина" (політика партії в галузі мистецтва) та все ті ж чиновники від культури.
"Третя хвиля" зародилася в той час, коли офіційно вважалося, що РОК - це диверсія розвідницьких центрів Заходу з метою повалення соціалізму, а також основна причина наркоманії, алкоголізму та проституції, а ще - невиконання радянським народом Продовольчої програми, бо децибели, мовляв, пригнічують відповідальні за працездатність мозкові центри людини. Проте в "залізній завісі" вже з'явилися величенькі дірки, а рокмени далі молотили по ній головами, поки не були зметені неправильно витлумаченою масами "першою хвилею" українського відродження (це ж бо саме на "Червоній руті-89" її організатори заявили, що "український блюз" є так само неможливий, як "негритянські галушки")..."
Отже доля ветеранів першої-третьої хвилі загальновідома: більшість із ще живих можна зустріти у веселих оркестриках на вулиці біля гастрономів чи кав'ярень. Поклавши десяток-другий років у гонитву за ефемерними символами і звуками, чи у несвідоме бажання побороти Систему (тоталітарний режим) вібрацією мембран динаміків, їх майстерність та поривання залишились за бортом шоу-бізнесу. Під кухоль пива чи пляшку горілки, вони інколи мріють, що Львів таки стане колись місцем паломництва рок-фанів з усього світу, в той час коли їх більш вдалі західні колеги підраховують мільйонні прибутки від реально проведених концертів та випуску аудіопродукції...
Після скону "третьої хвилі" виникла "четверта", але вона виявилась ще більш хирлявою, бо ті фактори, які стояли на заваді попереднім поколінням уже не впливали на хід подій і найвпливовішим став фактор економічний, тобто, щоб вижити, потенційним "бунтарям" необхідно було терміново перекваліфіковуватись у "маріонеток шоу-бізнесу", а це для багатьох виявилось проблемою. Парадокс полягав ще й тому, що в Україну, де ажіотаж "національного відродження" швидко згас, активно заїхали вкладати великі гроші монстроподібні структури російського шоу-бізнесу, яким була "вобщє в натурє пох..." розкрутка національних кадрів, бо грошові потоки в перспективі повинні були витікати з Києва до Москви.
На початку 90-х кілька самодостатніх одиниць ще пробували протистояти нездоровій ситуації, заявляючи про себе на різноманітних фестивалях , як от "Червона рута", "Тарас Бульба", "Вивих", "Альтернатива" тощо, брали участь в акціях "Рок проти наркоманії", "Рок за незалежність", "Рок на руїнах" та інших рокотеках. Значна частина цих колективів швидко припинили своє існування, деякі змінили стиль музики і намагались пробиватись у третю лігу шоу-бізнесу у Києві. Але вже до кінця тисячоліття РОК у Львові знову повернувся у стан коми і здавалось що назавжди.
Проте, містичні зернини галицької столиці не могли не зродити наступного врожаю, "п'ятої хвилі" молодіжної субкультури і це сталось після створення у 2002 р. МГО "Львівський рок-клуб "ФІРА" . Але про неї ще зарано говорити у минулому часі. Жевріє надія, що у конкурентній і напруженій боротьбі буде викристалізовуватись зовсім інша, можливо ближча до мистецтва і дальша від ідеології ментальність львівських рок-музикантів, яка згодом дозволить говорити про їх рівень, як про рівень представників світової еліти майстрів тяжкого та невмирущого РОКу.
***
КЛУБ ШАНУВАЛЬНИКІВ ЧАЮ
Виникла на університетських теренах 1989 року зусиллями Людвіга Конопка, який об'єднав навколо себе кількох фізиків, енергетиків і оптиків у "Клуб шанувальників чаю". Різні характери й уподобання сприяли тривалим пошукам "свого" стилю і змінам складу, поки в 1992 році не утвердилася така команда: Олег Розумовський (директор, клавішник, аранжувальник і диригент), Олександр Ксенофонтов (оператор і вокаліст), Олег "Джон" Сук (бас-гітара, ідеолог), Андрій П'ятаков (барабани), Павло Грабовський (клавішні) й Ольга Якимова (арфа та господарство). Учасники концертів та фестивалів, організатори "сейшнів", прихильники "живого" звучання і філософського світосприйняття. На сьогодні група припинила своє існування, хоча більшість успішно реалізували себе в структурах шоу-бізнесу.
***
ПЛАЧ ЄРЕМЇЇ
У лютому 1990 року гурт започаткували Тарас Чубай і Всеволод Дячишин. Після неодноразових перетурбацій в складі групи були Аліна Лазоркіна (арфа), Мирослав Калитовський (барабани), Олекса Пахолок (віолончель) і Віктор Майський (гітара)(+). Колектив здобував перемоги на конкурсах і фестивалях ("Арт-вивих", "Червона Рута" тощо) і продовжував роботу над програмою у стилі "ф'южн", тобто без обмежування себе якимись конкретними рамками. Трохи пізніше до групи приєдналися барабанщик О.Каменецький та соло-гітарист, "маестро блюзу" О. Мороко, який проте затримався ненадовго, бо Т. Чубай вирішив кардинально змінити склад і, підсиливши його новими музикантами, тепер займає з своїм проектом достойне місце на українській естраді. В 1993 р. колектив був визнаний кращою рок-групою України.
***
МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ
Популярна серед студентської молоді концептуальна акустична формація у стадії "неохіппізму", яка одержала титул на згадку про залізного півника при вході до кав'ярні "Вечірній Львів", де у травні 1990 року і виникла ідея створення. Після відходу Любка Футорського і Тараса Банаха склад став таким: Ярина Якуб'як (вокал, допоміжні інструменти), Роман Чайка (гітара, вокал), Михась Барбара (вокал, сопілка, бонги), Ромко Рось (скрипка, сопілка), Юрко Чопик (гітара), Андрій Підківка (флейта) та Серафим Поздняков (перкусія), а згодом Олег "Джон" Сук (бас-гітара). На початку 90-х група ставала лауреатом фестивалів "Вивих", "Українські ночі" (Польща), "Червона рута-91", "Альтернатива" і учасником багатьох творчих акцій. Не позбуваючись творчого настрою і сьогодні, її ведучі учасники працюють в структурах медіа-бізнесу, зокрема FM-радіо.
***
БІЛИЙ ЗАГІН
Після тривалих пошуків себе у групах "Собор", "Аптека", "Фак-н-рол", "Перше причастя" і "Плач Єремії" Олег Шевченко створив цю групу в 1990 році. Повна зміна початкового складу та творчої концепції - і склад колективу став таким: Сергій Бойко (гітара), Юра Бойко (бас), Ігор Жильчук (барабани) та, безумовно, сам "Білий". Кілька місяців роботи та 157 ящиків пива посприяли народженню англомовного проекту "to be careful", після чого "Білий загін" показав себе на сейшні й отримав скупі, але схвальні відгуки на сторінках львівської преси. Потім "Тарас Бульба", акції "Рок проти бомжів" та "Рок на руїнах". Після закінчення гастрольної діяльності, практично усі учасники групи знайшли своє призвання в успішній діяльності на теренах львівського та київського шоу-бізнесу.
***
НЕБОРАК-РОК-БЕНД
Група розпочала свою діяльність у квітні 1991 року. Прагнула втілювати свої ідеї шляхом синтезу творчості відомих авангардових поетів В.Неборака, Ю.Андруховича та доброго рок-н-ролу, який в ті часи набирав у них психоделічних барв. Брали участь у численних фестивалях та акціях ("Тарас Бульба-92", "Вивих-92", "Червона рута-93", "Реберитація", "Рок проти наркоманії та алкоголізму"). До бенду входили: Олександр Неборак - гітара, вокал; Святослав Козак-ритм-гітара, тамбурин, вокал; Павло Содомора - бас-гітара; Андрій "Альфа" Альфавіцький - ударні, а менеджером був Ростислав Пшемінський.
***
Діяльність МГО "Львівський рок-клуб "ФІРА"
Міська громадська організація "Львівський рок-клуб "ФІРА" була зареєстрована 20 лютого 2002 року і вже через місяць нараховувала більше 60 членів. Протягом березня-червня було проведено понад десять творчих акцій у приміщенні дискотеки "Старушка", що на Привокзальній, за участю більше 15 нових рок-груп, що отримало позитивний резонанс в засобах масової інформації ("Поступ", "Cool-Експрес", "Наше місто",ТВ-експерт, ЛТБ тощо).
Після зміни місцезнаходження (кінотеатр "Київ", пр. Шевченка, 8) з травня по грудень відбулось ще кілька потужних акцій, як от міні-фестиваль "РОК у Львові Є!" ("Nагауапа","Оратанія", "Бора", "Beetlejuise", "Fata Morgana","Sanitarium", "Ірій", "Misty Gates", "MED") - 31 травня, концертні виступи 22 червня ("Beetlejuice", "DNK", "Loozer"), 29 червня ("Ірій", "Ambivalence", "Misery"), 6 липня ("Narayana", "Fata Morgana", "MED"), "Презентація аудіоальбому "Львівський рок 2002" ("Ірій", "Fata Morgana", "MED", "Sani-tarium", "Misery") - 4 жовтня, "DIY-PUNK провокація" ("Beetlejuice", "Loozer", "DNK", "P.S.O", "Пятки!" (Київ)) -26 жовтня, "HALLOWEEN" ("Teratos" (Жидачів), "Dogma", "Mis¬ery", "Fata Morgana", "Ambivalence", "Pagan Land") - 31 жовтня, "Динозаври повертаються" ("Скіфи"(Кам'янка-Бузька), "MED", "Living Fich") - 20 грудня, a також виїзди груп у Жидачів, Винники, Дубно. 1 лютого 2003 року розпочався новий сезон діяльності рок-клубу концертом "З новим МЕТАЛ роком" ("Teratos" (Жидачів), "A.N.N.A.", "Fata Morgana", "Misery"), 15 березня - "Панки в місті!" ("Тостер", "Beetlejuice", "Loozer", "Foddy Doddy" (Тернопіль)), 21 березня - "В передчутті III світової" ("A.N.N.A.","Kapa", "Fata Morgana", "Крик"(Новояворівськ)), 29 березня - "Судний день. Металурги повертаються" ("Misery", "Dogma", "Ambivalence", "Pagan Land", "Dusk Dominion", "ALM"(TepHoninb)".
В вересні було випущено перший аудіозбірник львівських груп "Львівський рок-2002", а одна з груп клубу - "МЕД" - 24 серпня стає дипломантом всеукраїнського рок-фестивалю "Тарас Бульба-2002", а 7 грудня - лауреатом львівського відбіркового туру фестивалю "Червона рута-2003" з правом презентувати Львів на заключному конкурсі в Одесі в травні 2003 року.
У різний час партнерами рок-клубу були: редакції газет "Місто+ передмістя" та "Поступ", друкарні "Афіша", "Віва" та "Кольорове небо", інтернет-провайдер "Уарнет", радіо "Люкс", комп'ютерні фірми "ГалТОР" та "Крез", ТзОВ "Легіон" та "Фотовернісаж", Л MO Соціал-Національної партії України та Олег "McLAN" Лань за що їм усім величезна подяка.
Адреса МГО "Львівський рок-клуб "ФІРА": м. Львів, проспект Шевченка, 8 (кінотеатр "КИЇВ", 2-пов.), тел.:(0322)72-67-73,8-067-9028783 e-mail:perko@mail.ru