Імунітет
Давно думала про цей пост.
Розумію, як змінююсь з часом, набираюсь життєвого досвіду...і байдужішаю, якщо можна так сказати... Моє серце ніби вбирається у товсту захисну оболонку, і його тепер важко покодити. Те, що раніше вчинило б мені величезний біль, я вчуся сприймати з іронією, дивлюся через призму розуміння того, що все плинне, і ті, хто зараз зі мною, є лише невеличкими частинками мого великого шляху...не кажучи вже про мізерність тих ударів, які вони мені завдають...якими б величезними і болючими вони не здавались мені зараз...
Розумію, як змінююсь з часом, набираюсь життєвого досвіду...і байдужішаю, якщо можна так сказати... Моє серце ніби вбирається у товсту захисну оболонку, і його тепер важко покодити. Те, що раніше вчинило б мені величезний біль, я вчуся сприймати з іронією, дивлюся через призму розуміння того, що все плинне, і ті, хто зараз зі мною, є лише невеличкими частинками мого великого шляху...не кажучи вже про мізерність тих ударів, які вони мені завдають...якими б величезними і болючими вони не здавались мені зараз...