(no subject)
Сьогодні чомусь згадувала, якими були мої діти в віці 2-3 роки. Сонька так багато вже говорить, тому було приємно згадати, якими були старші, і з прикрістю розумію, що вже всього і не згадаєш ;(
Юра - почав в два роки з хвостиком задавати питання, у нього було два мільйони питань за день, прості відповіді його не влаштовували, йому потрібна була розгорнута відповідь. Кожен наш діалог мав такий зміст:
Юра - Куди їде трамвай?
Я - На зупинку!
Юра - А що він там робитиме?
Я - висадить людей, які в ньому їхали, та щоб сіли ті люди, які на зупинці
Юра - а звідки їдуть люди
Я - починаю фантазувати, і розказувати, що хтось був на роботі, хтось на базарі, і перелічувати всі можливі місця.
Юра - а куди будуть їхати ті люди, які сядуть в трамвай
Я - розказую, куди вони можуть їхати (проста відповідь його не влаштовувала, незнаю - також, Юрою не сприймалося)
і коли вже у Юри не було питань, повз нас міг проїхати автобус, і питання починалися по новому колу, і вони ніколи не закінчувалися. Я вже так звикала до питаннь, що навіть їх переставала помічати, аж поки в один момент не звернула увагу на те, що Юра вже десь тиждень майже нічого не питав. У нього почалася нова фаза, він почав фантазувати, діставав щось з кишені, сумки, пакетика, відра (з того, що було в руках, або поруч), і давав мені, називаючи предмет, зазвичай це було щось їстивне. Одного разу ми їхали в електричці, у Юри недавно закінчився етап питаннь, і я на автоматі, Юра дістав щось і дав мені, я не дослухавши з'їла. Юра образився, виявилося, що він дав мені комп'ютера.
Саша
От тут і починається найсумніше, про що я дуже себе картаю.
я майже не пам'я таю, якою була Сашуня від 2 до 3 років. Коли Саші було рік і 8 міс я вийшла на роботу, і залишала її з моєю мамою. Іноді я не бачила дітей по 3 дні, в самі завантажені періоди, вони були з моєю мамою весь тиждень ;( . Я пропустила дуже багато, і цього ніхто не поверне, і не компенсує ніяка робота. Ті дні, коли я була з дітьми, вони були хворі (особливо Саша), у неї були постійні бронхити.
Деякі моменти випливають в пам'яті, але не такі яскраві, як були з Юрою.
Саша була незвичайно гарною, я дивилася і дивувалася, невже дитина може бути настільки гарною.
Саша - це радіо в моїй голові, звук вмикається о 8-й і вимикається о 10-й
у неї майже не було періоду "Що? Куди? Навіщо?" Вона розказувала про все, що бачила.
Якщо Саша затихала, це говорило про одне, що вона десь робить шкоду. Це могло бути що завгодно, вона могла знайти ножиці, могла взяти мою коробку з нитками, або щось забрати у Юри і ламати, розбирати, вивчати.
Одного разу, коли Саші було близько 3-х років, ми вибралися вперше (всі разом) у кіно, на мульт. І от у залі тиша, вимкнули світло, і чутно лише Сашу з її питаннями. Мама, а хто вимкнув світло? Навіщо вони вимкнули світло? Скажи нехай увімкнуть!
Найкращим її співбесідником був мій батько, після операції він не міг говорити, і Сашу не міг перебивати, вона могла довго сидіти з дідом і щось йому розказувати.
Випадок в магазині:
Саша: Мама, якщо ти мені купиш це плаття я буду в ньому принцесою, і в цьому буду принесою, і в цьому.
показую Саші весільну сукню, і цікавлюся, чи в цій сукні, вона також буде принцесою.
Саша пару секунд вивчає, а потім заключає:
- ні, в цій я не буду принцесою, в цій я буду нареченою!
Соня
Вона дуже любить придумувати різні назви для кожного.
Сьогодні, вона длякон хальосий, через пів години, вона доцька-овецька
потім вона буде жабкою, а згодом - змія стлясна (страшна)
вона говорить дуже багато. На сашу вона каже - кака
Вона може назбирати іграшок, і називати їх дочками і синочками.
Юра у неї - синочок, а Саша - дочка
Так смішно, коли Соня кличе Сашу і Юру
- Діточки мої, йдіть до мене.
От такі у мене діточки ;))))
Юра - почав в два роки з хвостиком задавати питання, у нього було два мільйони питань за день, прості відповіді його не влаштовували, йому потрібна була розгорнута відповідь. Кожен наш діалог мав такий зміст:
Юра - Куди їде трамвай?
Я - На зупинку!
Юра - А що він там робитиме?
Я - висадить людей, які в ньому їхали, та щоб сіли ті люди, які на зупинці
Юра - а звідки їдуть люди
Я - починаю фантазувати, і розказувати, що хтось був на роботі, хтось на базарі, і перелічувати всі можливі місця.
Юра - а куди будуть їхати ті люди, які сядуть в трамвай
Я - розказую, куди вони можуть їхати (проста відповідь його не влаштовувала, незнаю - також, Юрою не сприймалося)
і коли вже у Юри не було питань, повз нас міг проїхати автобус, і питання починалися по новому колу, і вони ніколи не закінчувалися. Я вже так звикала до питаннь, що навіть їх переставала помічати, аж поки в один момент не звернула увагу на те, що Юра вже десь тиждень майже нічого не питав. У нього почалася нова фаза, він почав фантазувати, діставав щось з кишені, сумки, пакетика, відра (з того, що було в руках, або поруч), і давав мені, називаючи предмет, зазвичай це було щось їстивне. Одного разу ми їхали в електричці, у Юри недавно закінчився етап питаннь, і я на автоматі, Юра дістав щось і дав мені, я не дослухавши з'їла. Юра образився, виявилося, що він дав мені комп'ютера.
Саша
От тут і починається найсумніше, про що я дуже себе картаю.
я майже не пам'я таю, якою була Сашуня від 2 до 3 років. Коли Саші було рік і 8 міс я вийшла на роботу, і залишала її з моєю мамою. Іноді я не бачила дітей по 3 дні, в самі завантажені періоди, вони були з моєю мамою весь тиждень ;( . Я пропустила дуже багато, і цього ніхто не поверне, і не компенсує ніяка робота. Ті дні, коли я була з дітьми, вони були хворі (особливо Саша), у неї були постійні бронхити.
Деякі моменти випливають в пам'яті, але не такі яскраві, як були з Юрою.
Саша була незвичайно гарною, я дивилася і дивувалася, невже дитина може бути настільки гарною.
Саша - це радіо в моїй голові, звук вмикається о 8-й і вимикається о 10-й
у неї майже не було періоду "Що? Куди? Навіщо?" Вона розказувала про все, що бачила.
Якщо Саша затихала, це говорило про одне, що вона десь робить шкоду. Це могло бути що завгодно, вона могла знайти ножиці, могла взяти мою коробку з нитками, або щось забрати у Юри і ламати, розбирати, вивчати.
Одного разу, коли Саші було близько 3-х років, ми вибралися вперше (всі разом) у кіно, на мульт. І от у залі тиша, вимкнули світло, і чутно лише Сашу з її питаннями. Мама, а хто вимкнув світло? Навіщо вони вимкнули світло? Скажи нехай увімкнуть!
Найкращим її співбесідником був мій батько, після операції він не міг говорити, і Сашу не міг перебивати, вона могла довго сидіти з дідом і щось йому розказувати.
Випадок в магазині:
Саша: Мама, якщо ти мені купиш це плаття я буду в ньому принцесою, і в цьому буду принесою, і в цьому.
показую Саші весільну сукню, і цікавлюся, чи в цій сукні, вона також буде принцесою.
Саша пару секунд вивчає, а потім заключає:
- ні, в цій я не буду принцесою, в цій я буду нареченою!
Соня
Вона дуже любить придумувати різні назви для кожного.
Сьогодні, вона длякон хальосий, через пів години, вона доцька-овецька
потім вона буде жабкою, а згодом - змія стлясна (страшна)
вона говорить дуже багато. На сашу вона каже - кака
Вона може назбирати іграшок, і називати їх дочками і синочками.
Юра у неї - синочок, а Саша - дочка
Так смішно, коли Соня кличе Сашу і Юру
- Діточки мої, йдіть до мене.
От такі у мене діточки ;))))