Про родину
Давно хотіла дізнатися про своїх предків, але то часу не було, то спитати нікого.. А цими вихідними поїхала до мами в село біля Львова.
Дізналася багато чого про свого прадіда Миколу і прабабу Катерину Пинягів. Жили вони в той час на території Польщі в сели Синявка і 9 березня 1945 року їх прийшли виселяти. Їхню хату (як і ще три) з 200 не спалили. Але саме цього дня мого прадіда розстріляли поляки лише за те, що він був секретарем і був близький до голови - якого теж розстріляли, а моя прабаба стала вдовою і залишилася сама з трьома дітьми. Їй було 38 років.
Прадід був не лише досить освіченою людиною на той час, а й чудово шив. Він та його рідна сестра обшивали все село. Напевно, не даремно мене так тягне у шиття - з самого дитинства люблю шити. Ще дізналася, що стара швейна машинка, яка стоїть у нас вдома, - раритет. Її привезли з Польщі. На ній шила сестра мого прадіда, потім прабаба Катерина, його дружина, потім баба Ольга, дочка Миколи і Катерини і моя баба, навіть я пробувала в школі шити на ній. Правда, не дуже в мене виходило - важка, але добротно зроблена. Шити на ній можна все.
Хочу забрати її до себе в Київ. Коли переїдемо на нову квартиру, в якій буде багато місця, поруч стоятимуть дві машинки - моя перша нова Жаноме і моя раритетна старенька, назву якої навіть і не розгледиш зараз.
Дізналася багато чого про свого прадіда Миколу і прабабу Катерину Пинягів. Жили вони в той час на території Польщі в сели Синявка і 9 березня 1945 року їх прийшли виселяти. Їхню хату (як і ще три) з 200 не спалили. Але саме цього дня мого прадіда розстріляли поляки лише за те, що він був секретарем і був близький до голови - якого теж розстріляли, а моя прабаба стала вдовою і залишилася сама з трьома дітьми. Їй було 38 років.
Прадід був не лише досить освіченою людиною на той час, а й чудово шив. Він та його рідна сестра обшивали все село. Напевно, не даремно мене так тягне у шиття - з самого дитинства люблю шити. Ще дізналася, що стара швейна машинка, яка стоїть у нас вдома, - раритет. Її привезли з Польщі. На ній шила сестра мого прадіда, потім прабаба Катерина, його дружина, потім баба Ольга, дочка Миколи і Катерини і моя баба, навіть я пробувала в школі шити на ній. Правда, не дуже в мене виходило - важка, але добротно зроблена. Шити на ній можна все.
Хочу забрати її до себе в Київ. Коли переїдемо на нову квартиру, в якій буде багато місця, поруч стоятимуть дві машинки - моя перша нова Жаноме і моя раритетна старенька, назву якої навіть і не розгледиш зараз.