Ми і велосипеди
Вчора до великої радості Олекси скористалися відсутністю Бджілок і присутністю їхніх велосипедів - і відкрили велосипедний сезон. Дві з половиною години щастя, гасання по півострові, вітер у волоссі:)
Якщо чесно, то на велосипед я не сідала років 5, якщо не всі 10. Як добре, що навики не втрачаюся - і падання в кропиву в дитинстві тримає мене в тонусі, а я тримаю руль і рівновагу.
А це вам бонус - задоволена мармиза 4ornobile.
Ми саме стоїмо на півострові біля затоки Собіче гирло навпроти нашого будинку. Там добре: мало хто так далеко доїздить і сміття досить мало, якщо порівнювати з усім півостровом. Мені справді дивно, як можна їздити на пікніки. залишати після себе гори сміття, а потім жалітися, що нема де культурно відпочити...
А ще: я хочу велосипед:))