Про майстрів і взуття

Mar 10, 2010 18:41

Пригадалося чогось два випадки з життя.

Влітку купила я собі чудові босоніжки. Стали улюбленими: зручні, легкі, до всього пасують.. Але випадково порвала ремінець, коли виходила одного разу з роботи. Дотягла ноги до найближчої майстерні у нас в дворі - і хоч вона була відчинена, хлопці пожаліли мені крапельку клею - сказали, що у них робочий день закінчився 5 хв назад. Поповзла зла в метро і купила на якихось розкладках клей Момент. І там же продавець цього ж лотка сам приклеїв мені отой ремінець!!! - хоч робити цього він і не був зобов'язаний.

Буквально перед поїздкою в Одесу виявила, що найтепліші чоботи розклеїлися. По дорозі на роботу зайшла вже в іншу майстерню, а там майстер - як грецький бог:)) Красивий, очками стріляє, жартує. Поки вписував моє прізвище в замовлення, вихваляв його. А як ім'я почув, що я ще кілька компліментів отримала:) І поремонтував чобіт на славу. І чекав мене до побєди, коли я вирвуся з своїх курсів - хоча міг цього і не робити.

Ну і питання на засипку: як думаєте, до кого я понесу ремонтувати взуття наступного разу?

подумалось, дивлюсь на всі боки

Previous post Next post
Up