"Сплю я, сплю!!"
Саме такі морди я бачила поруч з ранку до вечора вдома в Львові. Лорка і Дані вже підросли. Тепер на одну табуретку разом не поміщаються під час обіднього, денного, ранкового і вечірнього сну: обов'язково хтось звалиться з незадоволеним бурчанням:)) Даньо став схожий на добрий колобок шерсті - на руках вже його не потягаєш.
В котів з зимою з'явилися обов'язки: Дані кожного ранку йде будити Михасика, а якщо той одразу не встає, то мирно спить в його ногах. Лорка гріє маму (або будь-кого, хто попадеться по дорозі на дивані): лягає на ноги, живіт, груди.. Якщо не зженеш, то і на голову вилізе - в прямому значенні цього слова:)) І мурчить.. Ні, не так... МУРРРРРРРРРРРРЧИТЬ:)) Як трактор просто:)) і засовує носа за пазуху. Гріється..
А я привезла з собою в'язання, то в котів з'явилася нова забава: ганяти нитки по хаті. Або хоча б по дивані:)) Ну і гризти заодно мої дорогущі бамбукові спиці.
А коли трохи на них накричала і погрозила віником, то Лорка дивилася на мене ось такими очима:
Дані завчасно змився:))
Коли у мене буде свій дім, то будуть і коти. Мені дуже не вистачає муркотика поруч..