Пояснення, біхеовіристське чи вигадане? Пояснення яки сприймаєш, як сказане собою, без критики
Пояснення ніби як, такі пояснення які сприймаєш як данність і навіть не намагаєшся критично осмислити... Ніби як тобі сказали зараз одинадцята ночі, і тобі зрозуміло.
Ніби як дані пояснення і само-відчуття, емоційне прийняття пояснення щось настільки буденне, спокійне і головне зрозуміле (!), що не виникає навіть думки про критичне осмислення, ніби як попросили "прикрийте будь ласка двері", ти прикрив і зрозумів.
Пояснення яке дане, зрозуміле, але ніби як уникає, минує свідомість... Але ти його сприймаєш, чуєш і ковтаєш...
Щось таке тобі сказане, ніби як сто років розумієш, і розумів... І навіть ні на мить ні в минулому-теперішньому-майбутньому не виникає думки, протирічь, чи навіть підозри...
Немає розуміння що це "пояснення"!
Наприклад, чому ти в мене забрав карбованець? Тому що я тобі давав його торік! Ось це пояснення ще критично осмислюється і може викликати навіть обурення...
Інше ж пояснення яке сьогодні наведено, ніби так дається... Прямо! Але ти не розумієш... Ніби як після розмови питаєш себе, а де дівся гаманець?
Так от! Ніби й сам не помітив... Гаманець вкрали! Ось що помітив! А от пояснення перед тим як вкрали гаманець не помітив!
Емоція і обурення, що вкрали гаманець перекрили пояснення.
Грубо, кажучи пояснення забув через обурення (вкрали гаманець)... Але підсвідомо засвоїв і підсвідомо (не свідомо) забув, навіть підсвідомо не згадаєш, не те що свідомо! Вкрали гаманець...
Немов щось взнав назавжди! І назавжди засвоїв! Але сам про це не взнав так і ніколи! Таке от пояснення!
Вкрали гаманець отакої!
Чи отримав пояснення, коротку фразу... Зрозумів назавжди. Але так і критично її не осмислював... Бо навіть думки такої і не може прийти. Осмислювати сказане.
Але сказане повністю й задовольнило. І зробило зрозумілим те що хотів зрозуміти, чи почути.
Ніби як дані пояснення і само-відчуття, емоційне прийняття пояснення щось настільки буденне, спокійне і головне зрозуміле (!), що не виникає навіть думки про критичне осмислення, ніби як попросили "прикрийте будь ласка двері", ти прикрив і зрозумів.
Пояснення яке дане, зрозуміле, але ніби як уникає, минує свідомість... Але ти його сприймаєш, чуєш і ковтаєш...
Щось таке тобі сказане, ніби як сто років розумієш, і розумів... І навіть ні на мить ні в минулому-теперішньому-майбутньому не виникає думки, протирічь, чи навіть підозри...
Немає розуміння що це "пояснення"!
Наприклад, чому ти в мене забрав карбованець? Тому що я тобі давав його торік! Ось це пояснення ще критично осмислюється і може викликати навіть обурення...
Інше ж пояснення яке сьогодні наведено, ніби так дається... Прямо! Але ти не розумієш... Ніби як після розмови питаєш себе, а де дівся гаманець?
Так от! Ніби й сам не помітив... Гаманець вкрали! Ось що помітив! А от пояснення перед тим як вкрали гаманець не помітив!
Емоція і обурення, що вкрали гаманець перекрили пояснення.
Грубо, кажучи пояснення забув через обурення (вкрали гаманець)... Але підсвідомо засвоїв і підсвідомо (не свідомо) забув, навіть підсвідомо не згадаєш, не те що свідомо! Вкрали гаманець...
Немов щось взнав назавжди! І назавжди засвоїв! Але сам про це не взнав так і ніколи! Таке от пояснення!
Вкрали гаманець отакої!
Чи отримав пояснення, коротку фразу... Зрозумів назавжди. Але так і критично її не осмислював... Бо навіть думки такої і не може прийти. Осмислювати сказане.
Але сказане повністю й задовольнило. І зробило зрозумілим те що хотів зрозуміти, чи почути.