Тиха украинская ночь
На даху
A Hard Day's Night
- Никто не может грустить, когда у него есть воздушный шарик! (ц)
Здесь была цивильная тропинка к нижнему огороду, года три назад, и не было никаких бурьянов. Хозяин решил, что общественная тропинка отъедает у его огорода маленько земли. В итоге ни огорода, ни тропинки (У нас кажуть - не собі, нє людям)
Всі палять бадилля. Країна у чаду, традиційно.
Сусід косить вечерю коровайкам
Сусідова жінка зустрічає череду, що вже йде селом.
Колись череда, з цього краю села, була до 100 голів. Зараз всього 20.
У тестя було тоді дві дорослі корови, теличка, чотири порося, курей і качок неміряно, та вуликів з десять.
Ми доглядали череду два дні, по кількості наших корів, рази зо два за літо. Молоко з медом текли через край.
Усі розривалися навпіл, стількі було роботи.
Свиням вчасно не даси їсти - верещать на все село, коровам не даси вчасно - ревуть на все село, курям-качкам не даси - гелгочуть на все село, бджьол вчасно не вивезеш у степ - нападають на всіх хто є у дворі, жалять, сердяться, рояться та відлітають.
Але це було давно і не правда.
Тєсть зараз ходе ледве по двору, 82 рік вже розміняв, недочуває після операцій з ускладненнями. Але горілку п'є за двох молодих. Як хильне гарно на вечерю, то згадує життя, сиву давнину. Пам'ятає навіть, де закопав після війни мінометні міни - дуже йому сподобались ящички з-під них. По сю пору ці ящички в амбарчику, з різним старим крамом зберігаються. А місце, де закопав міни, вже ніхто не знайде, бо нема вже того глухого села де дід народився, що здавна розкинулось у глухій та глибокій степовій балці, на березі прозорого озера з чистим піском на дні. "Укрупнили" совєти. Бульдозерами заровняли батьківські хати.
Був він головним агрономом у колгоспі, збирав найбільші врожаї цукрових буряків серед сусідніх господарств, звик керувати полками, довго маявся, як на пенсію пішов. Та вже заспокоївся, постарів, ослаб.
Зараз вся бувша колгоспна земля розпайована серед селян, та обробляється фермерами. Земля не гуляє, якщо дивитися взагалі. Так, тількі трінєчки, окремими ділянками.
Покос на другому городі віддали сусіду, щоб не заростав бурьянами й старником. Але схоже, скоріше за все, він заросте амброзією, бо коли ми з дідом порядкували на городі, висмикували кожен сорняк вручну. Років зо два, при вибірковому покосі, все заросте амброзієй, так мені здається. Вона росте вже навколо, по всім городам. Побачимо.
Степ на місті колишнього, колгоспного поля, біля ферми.
Захід сонця у степу
Захід над вечір, у вікні "нової хати". Бо є ще й "стара хата", що з'єднана з "новою" критим коридорчиком, звідки стирчить труба з цегли, що на фото з криші.
"Рука бойца колоть устала"(ц)
