хотел узнать значение слова "кукіль", узнал
Дорогі браття і сестри! В ці тяжкі часи, яких ми тепер дожили, чи не є це вже жнива, про які каже Господь у своїй притчі,
коли бачимо ми великі війни, заколот, голод, пожежі і т. ін.
Чи не прийшов вже час жнив, чи не послав Бог янголів своїх з вогненним мечем Архистратига Михаїла,
щоб вибирали вони та палили кукіль?
Ми бачимо в вогні горить, полум’ям здіймається все те, що було, здається, найбільшим, найкращим у світі, - як горять і
знищуються величезні палати, як падають багаті знатні люди; вони красувались, як той кукіль, що зацвіте поміж пшеницею,
красувались поміж народом, а ось його викидають, спалюють. Багато вже куколю з пшениці янголи Божі навибирали і попалили...
А де ж пшениця? Де ті, що після виділення куколю повинні в царстві Божому засяяти?
Помірі того, як гарний для очей кукіль земної величности та панування знищується, палиться, - протирає очі дійсна Христова пшениця -
звичайний народ. Янголи Божі збирають його, ведуть у Христові клуні, скарбниці, щоб зробити його гідним царства Божого.
Робиться пшеницею Христовою і наш український народ. Довгі віки глушився він куколем та буряном панування; вже завмирало його життя
духовне, і ось тепер він відновляє життя. Довго глушилась куколем панування і його рідна мова, і його рідна церква, і все його життя.
І ось тепер, коли настали жнива, коли кукіль викорінено, - підноситься, як пшениця Христова, український народ, лунає рідна мова в
молитві; відновляються наші рідні звичаї, співи; народ гуртується в свою вільну, незалежну від чужого панування, Українську Православну
Церкву, щоб Христовою пшеницею засяяти в царстві Христовому.
проповіді Василя Липківського
коли бачимо ми великі війни, заколот, голод, пожежі і т. ін.
Чи не прийшов вже час жнив, чи не послав Бог янголів своїх з вогненним мечем Архистратига Михаїла,
щоб вибирали вони та палили кукіль?
Ми бачимо в вогні горить, полум’ям здіймається все те, що було, здається, найбільшим, найкращим у світі, - як горять і
знищуються величезні палати, як падають багаті знатні люди; вони красувались, як той кукіль, що зацвіте поміж пшеницею,
красувались поміж народом, а ось його викидають, спалюють. Багато вже куколю з пшениці янголи Божі навибирали і попалили...
А де ж пшениця? Де ті, що після виділення куколю повинні в царстві Божому засяяти?
Помірі того, як гарний для очей кукіль земної величности та панування знищується, палиться, - протирає очі дійсна Христова пшениця -
звичайний народ. Янголи Божі збирають його, ведуть у Христові клуні, скарбниці, щоб зробити його гідним царства Божого.
Робиться пшеницею Христовою і наш український народ. Довгі віки глушився він куколем та буряном панування; вже завмирало його життя
духовне, і ось тепер він відновляє життя. Довго глушилась куколем панування і його рідна мова, і його рідна церква, і все його життя.
І ось тепер, коли настали жнива, коли кукіль викорінено, - підноситься, як пшениця Христова, український народ, лунає рідна мова в
молитві; відновляються наші рідні звичаї, співи; народ гуртується в свою вільну, незалежну від чужого панування, Українську Православну
Церкву, щоб Христовою пшеницею засяяти в царстві Христовому.
проповіді Василя Липківського