Вірш українською

[mulioshka]

Эпиго́ны (греч. ἐπίγονοι, букв. - «потомки»)
- в древнегреческой мифологии - сыновья героев, участвовавших в походе против Фив, предпринявшие через десять лет после неудачного похода их отцов новую войну.
- в истории древнего мира, потомки полководцев Александра Македонского, основавших эллинистические государства после распада его империи (диадохов).
- в литературной и искусствоведческой критике, название последователей каких-либо известных писателей, художников и др., заметно уступающих в мастерстве своим «учителям». Пародистов к эпигонам не относят.
- в научной среде, подражательное, репликативное, не развивающее воспроизводство носителей знаний со снижением качества образования.

ЕПІГОНИ

Вже впало сім вождів
Біля семи воріт.

Хтось в море опустив
Кривавий сонця шит:

Кривавий день погас
В безоднях наших душ,

І сумнів поміж нас
Вповзає, наче вуж.

Слизький, лукавий гад,
Сичить до мене він:

„Вертай полки назад,
Не прирікай на згин.

Не буде слави тим,
Хто взяв від інших стяг.

Не йди шляхом чужим,
Про свій подумай шлях,

Багато гарних міст
І неприступних брам.

Ти переможця хист
Покажеш ліпше там".

Ну, що ж. Нехай цвітуть
Незнані городи.

Мене ніяка путь
Не приведе туди.

Бо перед нами ціль
Чорніє та сама.

Своїх шляхів відціль
Ні в кого з нас нема.

Підійме завтра знов
Щита ясного Феб,

І знов проллється кров
На древні мури Теб,

Червона течія
Обмиє ноги нам,

І, може, згину я
І всі поляжуть там,

Куди нас кличе гнів
І помсти заповіт,

Де впало сім вождів
Біля семи воріт.

Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" - це вигадка нездар.

Качуровський
Олександр

Click to view