Є біля мого дому магазинчик... Там горілку на розлив продають. Мекка пиятик мікрорайону. Неймовірно гидка атмосфера. Вкрай рідко туди заходжу і намагаюсь не дивитися в той бік, не дихати тими випарами, що стоять біля нього, та не чути, що ті "хворі на алкоголізм" "люди" говорять й вигукують.
Але сьогодні зайшла. Купити жуйку. Переді мною молодий чоловік, поруч - хлопчик трьох-чотирьох рочків. Спочатку мене охоплює відраза: "Що це за БАТЬКО, якщо він бухає в присутності дитини???!" . Придивилась до нього. Розглядає шоколадки на прилавку. Подумки вибачилась ("Він же просто, як і я йшов додому, син захотів солодкого, тому вони тут й опинились, а ти, дурепа, гарячкуєш!")... І погарячкувала... З ВИБАЧЕННЯМИ... Татко замовив "100 грамм і запіть что-то"!!!!!!!!!!!
Хлопчик дивиться на нього своїми великими дитячими очима і кличе: "Папа! Папа! Посмотрі, гдє я сіжу...".................. "Папа" бере його за руку і веде додому................. Шоколадка на вітрині............................
ЯК ТАК МОЖНА??????????? Поясніть мені, як можна загубити все людське, що в тобі було??????!!!! Де його мозок??? Де батьківські почуття???? Куди запхнув мораль???? І що це за курва матір, якщо вона відпускає свою ДИТИНУ з такою бидлотою "гуляти"?????????
На мою думку схильних до алкоголізму треба щонайменше стирилізувати!!! Якщо й взагалі не ізолювати від суспільства..................
Може здатися, що я така агресивна та радикальна в цьому питанні, бо сама зіткалася з подібною проблемою.... типу дитяча психологічна травма... Але ж ні! Мені дуже пощастило, бо мої батьки не п"ють і виховали в мені культуру вживання алкогольних напоїв. Ніколи в житті ані тата, ані маму не бачила "на підпитку". І не хочу, щоб інші діти бачили....