(no subject)
\"Не руш моїх кіл\" -- Архімед.
так, за переказом, мовив занурений у роздуми Архімед римському леґіонерові, коли римське військо взяло Сіракузи. NB: коло для давніх греків - не тільки форма запису думки, а й символ цілости та суверенности духовного життя взагалі.
НОВИЙ ЗАКОН АРХІМЕДА
Не руш моїх кіл - мої кола тобі не належать.
Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил,
Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить.
Збирай рушники й парасолі - не руш моїх кіл.
Вони самоправні - як в камінь вціловані морем,
Але і зникомі - піском-попід-вітром крихкі…
Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра,
То власне тому, що над міру винищував кіл!
А я свої довго плекала (ховала, ростила…) -
Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким,
Що - ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла,
У нашому світі!
Ніколи.
Ні в чому.
Ні з ким.
При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?..
А ти їй смієшся - мов зараз готовий на скін,
І все, що я можу насправді для тебе зробити, -
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
Про це - всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),
І риби у морі, і звірі у полі - про це ж:
Не руш моїх кіл! - бо нема в них для тебе користі,
Бо поза своїми - нічого в життю не знайдеш!
О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав
Напаснику в очі - на двадцять потомних віків!..
І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, -
Мужчинам,
Імперіям,
Часу:
Не руш моїх кіл.
Оксана Забужко, Родос, 29.04.2000
так, за переказом, мовив занурений у роздуми Архімед римському леґіонерові, коли римське військо взяло Сіракузи. NB: коло для давніх греків - не тільки форма запису думки, а й символ цілости та суверенности духовного життя взагалі.
НОВИЙ ЗАКОН АРХІМЕДА
Не руш моїх кіл - мої кола тобі не належать.
Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил,
Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить.
Збирай рушники й парасолі - не руш моїх кіл.
Вони самоправні - як в камінь вціловані морем,
Але і зникомі - піском-попід-вітром крихкі…
Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра,
То власне тому, що над міру винищував кіл!
А я свої довго плекала (ховала, ростила…) -
Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким,
Що - ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла,
У нашому світі!
Ніколи.
Ні в чому.
Ні з ким.
При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?..
А ти їй смієшся - мов зараз готовий на скін,
І все, що я можу насправді для тебе зробити, -
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
Про це - всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),
І риби у морі, і звірі у полі - про це ж:
Не руш моїх кіл! - бо нема в них для тебе користі,
Бо поза своїми - нічого в життю не знайдеш!
О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав
Напаснику в очі - на двадцять потомних віків!..
І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, -
Мужчинам,
Імперіям,
Часу:
Не руш моїх кіл.
Оксана Забужко, Родос, 29.04.2000