"Нація"
Нарешті вдалося потрапити на виставу Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Івана Франка, що носить назву "Нація"."Нація" - це друга частина дилогії (перша - "Солодка Даруся", на яку я, на жаль, не пішов, оскільки не знав про ці гастролі). Вистава поставлена за книгами української письменниці Марії Матіос. Її режисер - Ростислав Держипільський, людина, якій хочеться висловити слова глибокої вдячності за таку чудову роботу.
Якщо я не помиляюсь, то франківський театр вже вдруге гастролює у Києві, на сцені театру ім. І. Франка, із цими виставами, проте минулого разу я чомусь не пішов. Якщо ж вони приїдуть втретє - обов'язково піду ще раз.
Оскільки ми, студенти театрального, завжди ходимо на усі вистави безкоштовно, то і цей раз не став винятком. Спочатку нас чотирьох (мене, двох дівчат-режисерів з 2 курсу та актора з 3 курсу) провела через чорний хід у стіни театру одна наша знайома. Там вже актор з 3 курсу зустрів знайомого, який знає режисера вистави і закінчилось це тим, що режисер вистави сам провів нас у партер. Зайнявши вільне місце у 4 ряду, я протримався там недовго і змушений був пересісти на вільне місце у.. 3 ряду, де й просидів до кінця вистави.
А тепер про саму виставу.
Сюжет: откровення із життя Гуцулії післявоєнного періоду. Депортації, репресії, УПА, пролиття братської крові. Нація, яку роздирають на шматки.
З першої до останньої хвилини актори не відпускали моєї уваги. Якась дивовижна простота і водночас наповненість захоплює дух і не відпускає ще з добрих пів години після закінчення вистави. Були моменти, коли я думав, що мене просто розірве зсередини, в горлі стояв комок, з очей текли сльози, в грудях стискало.
Це дивовижно. Це тяжко. Багато написати не можу, бо не все можливо передати словами. Особливо в день перегляду.
Низький поклін режисеру, Марії Матіос та акторам, які змогли донести це все до глядача.
Це дійсно гідний національний продукт.
Click to view